Цокотусі
Петро Гулак-Артемовський
Вернулася ж Химка
Допрядать починка.
Ой, пасуче ниток,
Що буде з півміток!
Язик – веретено
І бреше скажено!
Накрутить десятки,
Витче і двадцятки;
Буде й полотенця,
Буде і ряденця!
І кождій свашці
Спече по ковбасці!
Кого і принадить,
Кого і пригладить,
Кого і почеше,
Та бреше, та бреше!
Хоч пряжа і рветься,
Та вона сміється:
Поки клоччя стане,
Сукать не перестане.
Язик – мотовило,
Чом не крутить сміло?
Поки не одубіє,
Нехай меле й віє!
1852
Примітки
Вперше надруковано М. Ф. Комаровим у журн. «Зоря», 1897, № 20, с. 387, без дати.
Автограф невідомий. Подається за першодруком.
Свого часу авторство П. П. Гулака-Артемовського ставилося лід сумнів (див.: ЗНТШ. т. 60, 1904, кн. 4, с. 13), поки в його листі до М. М. Лонгінова від 13 лютого 1852 р. не було виявлено (див. коментарі І. Я. Айзенштока у вид.: Гулак-Артемовський П. Твори, К., «Дніпро», 1964) перші вісім рядків цього вірша з кількома різночитаннями порівняно з першодруком:
Поїхала Химка
Допрядать починка;
Випряла з півміток –
Все з брехливих ниток;
Брехнею заткала;
І що не ступить,
То все збрехала…
А хто ж їх купить?
У цьому листі П. П. Гулак-Артемовський так характеризує описаний у вірші прототип – начальницю Полтавського інституту шляхетних дівчат Холмську (на прізвисько «Дрофа»):
«У нас она постоянно слывет под фирмою нечесанной чушки и задрипанки Химки, или Химки-брехливки. Никто лучше ее не олицетворяет собою хохлацкой поговорки: «Брехати – не ціпом махати!»… С этим прекрасным талантом, так назидательным для любознательного юношества, она соединяет и неоцененный дар бессовестного незлобия: вы уличили ее при всех, например, в бесстыдной лжи и клевете? Она не в претензии! Только немножко заикает, обратится к следующей лжи, зароется преспокойно в пуховик – и на другой день, с растрепанной и усеянной пухом головой, как в страусовых перьях, с кабацкой веселостью и приемами, встречает вас как ни в чем не бывало! Как с гуся вода!» (ІРЛІ, № 23.597, арк. 46 зв.).
Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 84.