2. «Спливає літо, і життя…»

Юрій Клен

Спливає літо, і життя

лисніє стиглими житами.

Нема до весен вороття,

і сонце вже понад горбами.

Благословенні день, і мла,

і та жага весняна,

що буйним цвітом процвіла,

дощами зрошена і п’яна.

Не знаю, як прослався й де

той шлях скорботний і веселий,

яким нас осінь поведе

у затишну свою оселю.

Мед бурштиновий на столі

і соковиті, буйні грона –

дари родючої землі,

що породило щедре лоно.

Здіймай сандалії, сідай

до столу, госте довгожданий!

Не золотий китайський чай

вино, – від нього будеш п’яний.

Рясніє овочами сад,

і ти уславиш щастя миті,

і не захочеться назад

до дальніх весен і блакиті,

коли, солодким соком грон

упоєний у тиші мирній,

поринеш ти в осінній сон,

як поле, ліс і сад вечірній.

16. VIII. 1929

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 91 – 92.