4. «Прозоре озеро лісне…»

Юрій Клен

Прозоре озеро лісне

у себе барви всі вбирає.

І в ньому – синє і ясне –

осіннє небо вицвітає.

О, ранкова врочиста мить!

На все зійшов високий спокій.

Життя, що здавна не шумить –

мов води чисті і глибокі.

Воно понесло щедрий дар, –

мов листя, скарб той розсипає,

а я блакить і срібло хмар

у синє дзеркало збираю.

І чи ж не дивно, що воно,

таке мале, а всі простори

вмістило в собі, мов вікно,

розкрите в обшир неозорий?

В мені спочила височінь.

Я сонним озером синію.

На все лягла прозора тінь.

Поранку паморозь лисніє.

Природа тиха і смутна,

але в усьому обітниця:

«О, буде ще така весна,

яка тобі й не сниться!»

31. VIII. 1929

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 93 – 94.