Японія

Юрій Клен

1

Наметами квітучими рясніє

твоїх вишень весняна заметіль.

І, мов дитя, на білих грудях хвиль

тебе гойдають чорні буревії.

Але вже око змружене крізь вії

зорить за обрієм нехибну ціль,

і десь у дальнім лоні інших піль

твоя весна, мов тихий колос, зріє.

Ти до кінця плекаєш любий сон

в борні нездоланого самурая,

що всі думки твої бере в полон.

О воле, що нема їй перепон,

що суходіл і море перекрає!

Чи чуєш ти, як темна буря грає?

Тебе, мов бранку, обступили гори

і полум’ям пашать тобі в лице.

Ти розсуваєш замкнене кільце

у зачаровані, німі простори

і слухаєш, як важко дише море,

і в цвіті бачиш кожне деревце.

Тут – наче серце спіймано в сільце,

а там навколо – всесвіт неозорий.

І в літні ночі, темні й запашні,

ти чуєш, чуєш в яві і вві сні

крізь тишу, що простір заколисала,

далекий поклик зваби і жаги:

то тужно плеще в прикрі береги

прибій ще неприступного Байкалу.

VI. 1934

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 59 – 60.