Лот

Юрій Клен

1

Коли тобі являтимуться в снах,

віщуючи руїну, смерть і горе,

страшні архангели, що движуть зорі

і долю світу важать на мечах, –

тікай, покинь скарби свої в містах.

Позаду хай шумить вогняне море:

страшний Содом і проклята Гоморра.

Тебе ж нехай веде у далеч шлях.

Не озирайсь, а то кільцями гада

жахне тобі у вічі чумний дим,

і скам’янієш миттю соляним

с

т

о

в

п

о

м.

Зависочієш пам’ятником зради,

довічним факелом своїй ганьбі,

на сміх нащадкові, на жах юрбі.

2

Ні, зерна із садка душі твоєї

ти пронеси крізь бурю і вогонь

у тихому теплі твоїх долонь,

щоб знов із них хтось викохав лілеї.

Бо знов колись лоза горби покриє

і знов поетові звінчає скронь.

Зазеленіє знову оболонь,

і хвиля весен чорний намул змиє.

Крізь полум’яний шум страшних пожеж

лови ти чуйним слухом дальні дзвони,

що вітер їх несе з незримих веж.

Майбутні дні, мов виноградні грона,

до рук твоїх крізь дим, крізь чад і жар

схиляють важко свій п’янкий тягар.

I. 1936

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 62 – 64.