Предтеча

Юрій Клен

Круг череса верблюжа шерсть,

і прості з дерева сандалі.

Яку тропу в далекі далі

тобі вказав невхильний перст?

Дух Божий в подуві вітрів.

Акриди, дикий мед, брусниці,

вода з скелястої криниці

і ложе з моху й камінців.

Хай кличе ревом рокіт міст,

хай в затишку холоднім саду

грішний танець Іродіади

гру похоті вкладає в хист, –

мов розбиваючись об мідь,

відлине хвиля зваб і шалу.

В твоїх словах ліси заржали,

і гай в них кедрами шумить.

Цвіте вся широчінь полів

сто раз сп’янілою весною,

щоб литись дивною снагою

в потужний гул твоїх громів.

Майбутнього страшний сурмач,

ти трубиш іншому дорогу,

яка вже стелиться під ноги

тому, хто йде крізь бурю й плач.

Він твій жорстокий заповіт,

мов дерево сухе, зламає.

І білим прапором замає

вишень і яблунь білий цвіт.

Він перетворить у вино

з твоїх криниць зачерту воду.

Сп’яняючи жагою вроди,

в віках співатиме воно.

Він обдарує щедро світ

царською ласкою своєю

і нас одягне, як лілеї,

у кольори барвистих літ.

А ти, за ким ми в грози йдем,

такий нещадний і суворий,

твій плуг тропу нам тільки оре,

що має вести нас в едем.

Ти тільки клич, який вогнем

вже перескакує по хмизу,

благословенний дзвін заліза

і шлях, накреслений мечем.

18. VIII. 1936

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 70 – 71.