Шляхами Одіссея

Юрій Клен

Десь на морі є острів співучих сирен,

де не ждуть мандрівця світосяйні оселі

де з води гостроверхі підносяться скелі,

що моряк ще не дав їм і жадних імен.

І на морі десь є зачарований грот,

де чаклує в прозорих одежах Цірцея.

Мов пісок, твої спогади хвиля розмиє,

і полине у Лету життя без турбот.

А за морем ще є недосліджений край,

де під сонцем ряхтить, дозріваючи, лотос,

що дає забуття, нам дорожче від злота.

– Всі споваби, мандрівче, в дорозі спізнай!

Та минаючи острів сирен, морякам

ти до щогли себе накажи прив’язати,

щоб не міг тебе спів їх навік з чарувати:

але пісню, із уст їх почуту, затям.

Завітай до Цірцеї на день або два,

подивися їй в очі блакитні чи сині,

подивись, як летять по лиці її тіні,

але слухай, як борвій про мандри співа.

Помилуйся на гру перемінливих фарб

у рахманнім раю, де живуть лотофаги.

Та, п’ючи з злотих келихів тишу і лагідь,

збережи у душі все минуле, як скарб.

Жадним даром не нехтуй та пильно чатуй

і, на поклик вітрів розгортаючи крила,

в слушну мить напинай прудкоході вітрила

Наодинці, лише свою мрію милуй!

Пам’ятай: в’ється дим кучерявий з-над хат,

зріє хліб, і червоні гойдаються маки

там, де рідна на тебе чекає Ітака

і занедбаний твій маєстат.

24. 2. 1943

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 81 – 82.