20. Шлюб у Батурині
Данило Мордовець
У Батурині, в господі генерального осавула Івана Степановича Мазепи, іде весільний бенкет. Мазепа женить свого вірного джуру, Пилипа Кам’яненка, на сирітці Катрі, котра повернулася із своїм нареченим із кримської неволі й не знає ні роду ні плоду. Відомо було тільки те, що її маленькою полонили в Кам’янці у матері-вдови, і Мазепа пригадав навіть ту мить, як сердешна мати золотокосої дівчинки в розпачі билася на землі, коли вони з Дорошенком випадково проїжджали мимо. Тепер цю полоняночку, вже дорослу красуню, великодушно повернули з полону старий москаль і її наречений, джура Пилип.
Молодята оце щойно від шлюбу і бенкетують, за ким дружки готують для них комору – шлюбну постіль. Вони сидять напроти весільного батька нареченого – проти Мазепи. Іван Степанович очей не зводить з красуні в золотій короні із свого власного розкішного волосся.
Тут-таки, в кінці столу і старий москаль, що на радощах добряче випив. Дивлячись на свою дівоньку, якій він заступив на весіллі рідного батька, москаль витирає кулаком сльози:
– Ох, дівонько! Ох, красунечко! Привів-таки господь дочекатися.
Гостей багато, та все військова знать, старшина козацька з жінками. Бенкет у повному розпалі. Мазепа так і сипле на всі боки жартами, а найбільше до молодих… Жарти приємні, веселі, дотепні.
Заходять дружки, вклоняючись, звертаються до Мазепи:
– Старости, пани підстарости! Благословіть молодих на упокой повести!
– Бог благословить, – відповідає Мазепа, блиснувши на молоду своїми лукавими, бісівськими очима.
– Вдруге і втретє благословіть!
– Тричі разом! – мовить Мазепа.
Молода спалахує і затуляє обличчя руками… її і молодого беруть попід руки і виводять…
А свашки співають, підносячи келихи з вином:
– Ох, бідна! – охає одна товста пані полковникова.
– Авжеж, бідна, пані пулковникова, – посміхається Мазепа. – Знов у кримську неволю повели…
Та ніхто не знав, а найменше молоді, що вони – рідні брат і сестра…
Примітки
Подається за виданням: Мордовець Д. Кримська неволя. Сагайдачний. – К.: Український центр духовної культури, 1994 р., с. 47 – 48.