Слово. 5
Софія Малильо
Я люблю безмірно миті незабутні,
як чуття і думи – радість, смуток, гнів –
в океані мови, вічнім і могутнім,
зірко вибирають диво-перли слів.
Як же мені гірко: лиш на схилі віку
я припала спрагло до скарбів сяйних.
Дай мені, о доле, митей тих – без ліку,
тих дитинно-чесних, радісних, святих.
9/XII-1990.