«Ловлю хвилини творчої жаги…»

Софія Малильо

Ловлю хвилини творчої жаги,

вони – єдина втіха серед буднів,

лиш тим ті будні вже не осоружні,

що дух пульсує рештками снаги.

Нехай зусиль тих скромнії плоди

нікому, крім самої, не згодяться,

однак радію тим краплинам щастя,

як спраглий – кухлеві цілющої води.

Буття свого не мислю вже без них:

була б то мука прикра і щоденна.

Хай буде сила та благословенна,

що піднесла мене з безодні лих.

Не знаю: в мріях лиш чи й наяву

життя воздасть мені за лиха всі, не знаю.

А поки що свій дух з руїни підіймаю.

Повільно й важко. І лиш тим живу.

8/III-1991.