Друзям. 2. Тетяні Симиренко

Софія Малильо

Із далекої-далекої країни

завітали в скит мій роки молодечі,

і щось ніжне, наче пісня солов’їна,

зазвучало крізь минувшини хуртечі.

Щось яскраво, ніби сонце, засіяло

в юності рожевому тумані.

То озвалися незбутні ідеали,

і на мить воскресли мрії полум’яні.

О буття стихіє нездоланна!

Що не день, то серце бореться з тобою.

І розвіялася мрій фата-моргана,

і давно втомилось серце боротьбою.

Та життя трудна стежина в’ється далі,

а майбутність – в невідомості тумані.

Де ж вам край, і сподівання, і печалі?

О, того не відгадати нам зарані.

15/II-1995.