Натхнення

Софія Малильо

Як порою стрепенеться дух,

знов сприйнявши животворне слово,

світ красою міниться навкруг,

барвами яскріє веселково

і всміхається, мов добрий друг.

І тоді – чи сонце, чи сльота –

у душі горить ясна лампада,

і надії кільчик пророста,

й над буттям буденщина не владна,

лиш зоріє суть його свята.

Коли дух дрімає без натхнення,

безпорадний, наче птах без крил,

він увесь – в полоні сьогодення,

і навколо все – мов сірий пил,

і немає свята без натхнення..

Та однак щаслива я, однак

свій стражденний шлях благословляю.

Світлотінь – людської долі знак,

віщий символ радості й відчаю.

А над ними – вічний Зодіак.

22/I-1992.