Словесні сни. 2

Софія Малильо

Всю ніч тривоги духу себе шукають в слові.

Шукають – і знаходять. Мов магма, клекотять:

Поеми незбагненні на теми загадкові.

Якби ж їх записати! Якби! Та очі сплять.

Ледь-ледь вони одкрились, ще нездоланно сонні,

Лиш глянули на вбогі реалії життя, –

Не стало наче й сліду в душі, умить холодній,

Від магми, що кипіла десь в тайниках буття.

7/IV-1990.