24.10.1891 р. До Марії Заньковецької

Несказано дякую Вам, вельмишановна Марья Костянтиновна, за Ваші звістки про "Лимерівну". Коли її дозволили ставити, то тільки дякуючи Вашим турботам про се. Так як вона не призначалася для кону, то, певне, і Вам, і Миколаєві Карповичеві прийдеться чимало попрацювати, щоб її пригнати до сього. Тільки Ваш талан та Миколая Карповича смак гоноблять у мене надію, що "Лимерівна" піде. Хотілося б мені бачити, як вона піде і як уразить громаду; певне, і Ви, засилаючи до мене свої звістки про неї, думали, що я прибуду на першу постановку її, і через те слали їх до мене якнайхутчіше – телеграмами. Оже марні Ваші дорогі мені заміри: моя служба не дає мені стільки вільного часу, щоб можна було прибути на Ваші запросини.

Сиджу сьогодні дома і, копирсаючи нудні казенні справи, думкою в’юся над Курськом і гадаю – яку ще свіжорозцвівшу квіточку уплетете Ви "Лимерівною" у свій незав’ядаючий віночок слави?! Коли то буде повна рожа чи пишна незабудка, то, певне, виною тому не моя слабосила авторська праця, а Ваш талан.

Лебідочко наша! Ви нам дали такі образки Безталанної, Наймички і інших безталанних, котрих ми без вас ніколи б не побачили у авторських творах. Автор, який він не мистець свого діла, дає тільки мертвий скелет людини, намічає тільки типічні ознаки, а артист одухотворяє ті намічені автором форми, дає життя і вираз авторським істотам. Я певний, більше ніж певний, що таке життя Ви надасте і моїй "Лимерівні", коли тільки вона хоч трохи здатна до кону. Надіюся, як доля коли-небудь понесе Вас до Полтави, то своїми очима побачити, чи здатна та "Лимерівна" на що-небудь. А до того – бажаю Вам всього найкращого в світі! Бувайте здорові та богові і людям милі.

Жінка моя низенько Вам кланяється і запрохує Вас до Полтави. Моє сердечне привітання Миколаєві Карповичеві.

До Вас душею прихильний

П. Рудченко.

Р. S. Чи правда, що Ви їдете до Петербурга на усю зиму і що у Вас настав мир з Карпенком-[Карим], – і він не забороняє Вам грати свої п’єси?

Примітки

З М. Заньковецькою Панаса Мирного зв’язувала творча дружба. Листування їх повністю не збереглось. Відомо 4 листи письменника до славетної артистки і чернетки трьох вітальних адресів, писані Панасом Мирним від імені полтавців.

Цей лист вперше надруковано в збірнику «Війок спогадів про Заньковецьку», К., 1950, стор. 245 – 246. Подається за автографом (Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві, № 232). У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 313) зберігається незакіичена чорнова редакція листа.

…Миколаєві Карповичу… – Садовському.

Безталанна, Наймичка – героїні однойменних п’єс І. Тобілевича.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 402 – 403.