19.08.1897 р. До Цезаря Білиловського

Вельмишановний добродію Цезарю Олександровичу!

Давненько вже одібрав Вашого листа, та не мав часу одписати на його – служба ганяла мене по деяких повітах, – і я звернувся тільки" позавчора. Дуже Вам дякую за Ваш портрет. Заслані Вами задля Падалки й Річицького і досі я не передав – Падалки нема в городі, кудись повіявся по губернії, а Річицького зовсім не знаю. Як звернеться Падалка – зашлю йому обидва зразки і буду прохати передати один д. Річицькому. Коли ж і Падалка не знайомий з Річицьким, то тоді вже знайду ярміс сам передати йому Вашого портрета.

Спасибі Вам і за звістки про наші діла, як вони там у Вас впорядковуються. Сподіваюся, що при зайвому часі Ви й надалі не обминете мене своїми звістками.

Тепер до діла, тобто про мою обіцянку дати Вам "Згубу" задля 5-ї "Складки". Тут вийшло, шановний добродію, таке, що й сам не знаю, що його вчинити. Не пам’ятаю, чи казав я Вам, як Ви були у мене, що "Згуба" призначалася задля ювілейного альманаху славної пам’яті Котляревського і століття нашої літератури. Альманах повинний був видаватись в Києві, і я заполучив оголоску ще торік, тоді саме, як "Згуба" тільки ще була спечена. В оголосці нічого не було виречено про те, що в альманах приймаються і драматичні утвори. Прочитавши декому з тутешнього гурту свою "Згубу" і порадившись з товариством про те, чи здатна вона задля такого важного часу, як святкування альманахом 100-ліття нашої літератури, – я написав листа до "Київської старини" (куди прохали засилати усі роботи) і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори.

В своєму листі я виложив і погляд на видання альманаху і на те, що, видаючи його на спомин Котляревського, буде великим гріхом не пом’янути нашого першого драматичного письмовця драматичним утвором і не показати – наскільки-то люди "Наталки Полтавки" одрізняються від людей сього часу, – тобто: виявити на увесь світ, що сталося з нашим народом за такий довгий час, – чи він зостався однаковим, чи перемінився, і коли перемінився, то чи на що краще, чи гірше. Мені здавалося, що "Згуба", захопивши, з одного боку, селян, а з другого – городян, покалічених деморалізацією, – якраз була підхожа задля такої мети. Так думало і тутешнє товариство.

Написавши про все те, я сподівався одповіту. Оже того одповіту і досі не діждався. А тепер, вештаючись по деяких повітах, я заскочив і в Гадяч, де застав Косачку, що приїхала тути на літо з Києва (у Гадячому є маєток Косачки). Вона разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху. От вона і накинулася мокрим рядном на мене віддати задля їх альманаху "Згубу". Я їй сказав, що "Згубу" я ще торік призначив задля альманаху, писав про неї листа до "Київської старини" і, не одібравши ніякої на сей лист звістки, пообіцяв її Вам, як Ви були в Полтаві, задля Вашої "Складки"; що віддам їм "Згубу" тільки тоді, коли Ви на се згодитесь.

Так от бачите, добродію, що трапилося? Сиділи-сиділи, мнялися та мовчали, а тепер – хоч ригни, а дай їм те, що вже задля другого обіцяно! Одначе я сказав Косачці, що я напишу до Вас і як Ви поступитеся своїм правом задля їх (на мій погляд) дуже важного діла, то "Згубу" я віддам їм. Тепер, шановний добродію, виложивши Вам усе, я здаюся на Ваш суд, – як знаєте, так розсуджуйте: чи "Згубу" Вам засилати, чи до ювілейного альманаху віддати.

На мій погляд, вона б дуже задля ювілейного альманаху на пам’ять Котляревського годилася, а проте, як Вам вона обіцяна, то кажу, що від Вас буде поступитися своїм правом. Якщо Ви поступитесь, то я, може, що виберу задля Вашої "Складки" з своїх віршів, а не то – у мене є невеличка, давно вже написана приповістка "День у дорозі". Я її комусь-то давав задля друку, та так вона десь і загинула, зосталася одна чернетка. Сповістіть, добродію, якнайхутчіше. До вас серцем і душею завжди прихильний

П. Рудченко.

Примітки

Відоме нам листування Панаса Мирного і Цезаря Білиловського складається з 3 листів першого, вміщених у цьому виданні, і 4 – другого (недруковані, автографи зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 5, №№ 411, 412, та у Полтавському обласному державному архіві – фонд Познанського, №№ 214, 215). Цей лист надруковано вперше у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 373 – 375. Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 72, № 102).

Падалка – Л. В. Падалка, український історик і статистик.

Річицький П. Н. – український поет кінця XIX – початку XX ст., учитель-інспектор полтавського трикласного міського училища.

Косачка – Олена Пчілка.

Старицький – М. П. Старицький.

«День у дорозі» – перша редакція оповідання «Серед степів», яке Панас Мирний подавав 1886 р. до альманаху «Вістка» (забороненого цензурою 1888 р.), В. Горленко передав автограф оповідання до третього випуску альманаху «Рада» (теж забороненого).

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 423 – 425.