4.11.1910 р. До Миколи Венгжина
| 1910 року 4 ноября. Київ |
Високоповаж[н]ий добродію!
Я думав, що Ви у Львові і, як оце я писав до д. Гнатюка за справу по виданню Кулішевого перекладу Шекспіра, то й написав до його в листі, щоб він передав Вам, що потрібно переписувати і чого не треба переписувати зовсім.
Не треба переписувати мого оповідання «Живцем поховані», бо я знайшов у себе черняк. Не треба переписувати повісті «Навіжена» тим часом, бо я просив в галицьки[й] книгарні в Києві, щоб написали у Львів, чи не була видана там опрічною одбиткою од «Зорі» ця моя повість.
Треба переписати оповідання «Афонський пройдисвіт» і «Українські штукарі». Були вони надруковані в ті[й] «Зорі», котру видавав Олександер Барвінський (сукупно з Кониським) у Львові. Коли в бібліотеці є ця «Зоря», то, будьте ласкаві, дайте переписать ці оповідання. Скінчивши друкування VII-го тома, я розпочну друкувать VIII, і в цей том увійде «Афонський пройдисвіт», а в IX-й том увійде оповідання «Українські штукарі».
Як же цієї «Зорі» в вас в Чернівцях нема, то вже дасте для переписки у Львові, де доконче вже можна буде знайти цю «Зорю». Оповідання моє «Скривджені й нескривджені» (І. Криницького) було надруковано в фельетонах газети «Діло» Іваном Белеєм років з 15 тому назад. Як є в Чернівцях «Діло», то зласкавтесь переписать і це оповідання. За переписку я заплачу. Пересилати по пошті небезпечно теперечки. Як будете їхати до Києва, то лучче привезти їх, бо мене бере острах, що на границі їм «скрутять голову», як кажуть на селі.
Колись, вже після мого юбілею, львівська «Просвіта» послала по пошті мені юбілейний адрес. Він дійшов до Києва, і мені принесли його з пошти з оповісткою и граничною накладною з таможні, де було написано, що я повинен ще доплатити за пересилку 6 рублів 45 коп[ійок]. Я думав, що то була помилка, бо за такі самі адреси, вислані мені з Львова, я передніше доплачував усього 45 коп[ійок]. Але це вже був 1905 рік… і я добре втямив, яка то була штучка… Я одказався платить такі скажені гроші, неначе якусь контрибуцію.
Як будете у Львові, то, будьте ласкаві, зайдіть в «Просвіту», візьміть цей адрес і привезете мені. Бо цей адрес мені дуже приємно було б мати од «Просвіти», передніше од усього через те, що од цієї «Просвіти», сказати б, повстали й наші «Просвіти» на Україні, і тим, що львів[ська] «Просвіта» розумно веде справу видання книжок для народу – на народні[й] мові, так, як у вас говоре народ, для полегкості селянам, а не так, як у нас на Україні, де, окрім «Світової зірниці», видаються книжечки для народу, та й саме «Село» (тепер), книжною поплутаною якоюсь мовою, що затрудняє народ при читанні.
Розпочну я друк VIII тома не швидко, певно, аж влітку, бо взимку мало світу для моїх очей, і я недобачаю гаразд, щоб робити коректуру.
Мій адрес: Владимирская улица, дом № 5, квартира 1, Ив. Семеновичу Левицькому.
Спасибі Вам, що написали лист і подали за себе звістку в карточці.
З щирим поважанням до Вас зостаюсь
Іван Нечуй-Левицький.
P. S. Коли в чернівецьки[й] бібліотеці нема тієї «Зорі», то я мушу обернутись у Львів. Ці усі утвори невеликі, то їх переписчики скопіюють швидко: «Афонський пройдисвіт» написаний на трьох листах паперу, «Українські штукарі» – на 8-й листах, «Скривджені й нескривджені». – так само на 8 листах. Недовго задляється ця справа.
Ів. Неч[уй]-Левиц[ький].
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Радянське літературознавство», 1968, № 4, стор. 76 – 77. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки Міністерства культури УРСР, ф. НТШ, спр. 1950, стор. 3 – 4. Подається за першодруком.
Венгжин Микола – викладач української мови і літератури в Рогатинській гімназії у Галичині, видавець журналів.
«Живцем поховані» – надруковано в збірнику «Привіт д-ру Ів. Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності».
Афонський пройдисвіт» – надрукований у журналі «Правда», 1890, № 1 – 3. Ввійшов у VIII т. «Нових повістей і оповідань» (К., 1911, на обкладинці – 1912).
«Скривджені й нескривджені» – надруковано в газеті «Діло», 1892, № 4 – 6, 8 – 12. У березні 1912 р. ця індуська легенда була переписана й вислана письменникові в Київ.
Зайдіть в «Просвіту», візьміть цей адрес і привезете мені. – Мовиться про адрес, яким ушанувала львівська «Просвіта» І. С. Нечуя-Левицького в день його 35-літнього ювілею. М. Венгжин привіз його письменникові в Київ у серпні 1912 р.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 485 – 486.