«Болить моє серце...»

Михайло Старицький

Болить моє серце… холоне в грудях,

А ніч кругом чорна, понура…

Крізь стуму на мене вдивляється жах

Сліпими очима з-за мура.

У комині вітер аж квилить, гуде,

На вікна сльозами дощ пада…

А там у кімнаті обличчя бліде

Лежить на подушці безвладо…

І часом доноситься стогін відтіль,

Слабий, наче шепіт криниці,

А в серці здіймає несказаний біль,

Туманить гіркою зірниці…

В тім стогоні все моє кволе буття,

І втіхи, і смутки, й надії,

І прикре, побите в борінні життя,

І лихом розвіяні мрії…

В тім стогоні серця холонуча кров,

Отруєна в бої сучаснім;

Остання порада, остання любов,

Що в’яже з цим світом напасним…

Той стогін проймає, катує мене,

Рве серце нікчемне кліщами…

А в комині вітер щось квилить сумне,

Та дощ кропить вікна сльозами…

[1903]

Примітки

Вперше надруковано в збірці «Поезії», К., 1908, стор. 247. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 188.