10

Орішка: «Се в його серце! Се в його серце! Хоч би витягла, то так би била-била-била!»

Ну добре я отсе підробила – натвор[ила], подвела.

Як будуть вбогі, то бог багатства припошле. Якби він її любив, та вона його любила, то [нерозб.] багатство. А то що по багатстві як не любляться, то буде на гірший гріх та на сміх.

Кланяюсь до свого синочка, щоб він там не скучав. Я вже прошу не писати словами, а моїми сльозами. Хоч буде горе, нехай прийма за добре. Я не знаю, що з ним робити в світі божому.

Скучає, що од родини одбився.

Може, йому лучиться трудно.

Забіглий – бойкий умом, даровитый.

Бажаний – желан[ный].

Їсть не за уміру.

<Річкові затоки.>

Вражі полка як лісу ронить.

Грудом біг.

Різкий пісок.

Приховий – редк[ий]. (Курс.)

Драглий (о чугуне).

Підчаший – виночерпий.

Хлюба – величанье.

Єднач – ходатий.

Порядне – чинно.

Кулаками до мене сукала.

Похалястала вже хустку.

Не збіжить до села – далеко.

Цілий рік з очима банував – возился.

Молочай росте колесом і жовто цвіте. Аптекарі зовуть його цінодолія. Стовкти, процідить, 2 стак[ани] того ціду випити.

Оплать. Дійки.

Задавнів. Первійничка.

Може, вона і обміркується потім.

Загубив чорнець клоб – не заж[урився], а найшов – то не зрадув[ався].

Одержав – получ[ать] во влад[ение].

Вештаться – волочиться.

Зтинаться – напад[ать] друг на друга.

Зчинився – сдел[ался], учин[ился].

Напутить – навести на путь.

Гамалік – задн[яя] часть тел[а].

Невпокійний – беспокой[ный].

Гордим бог та збива рог. (Житом.)

Аби коваль та ков[ав]. (Житом.)

Мстиві.

Подаваймо оцю мову.

Ситий і вкритий.

В старці поприходили.

Дідизни було доволі і к тому прижили.

Худібчина. Полщоки. Жінощина. Грубненький.

Дніпро монастир підрізав.

<Махнула – скоро пошла. >

Руля – ствол.

Заїди.

Сядь, погомони.

Шмагає.

Щогли зводили.

Холодниця [нерозб.]

Своєю волею – по добрий] воле.

Двійло.

Барабанний галас.

Може, думаєте, один був, може, 10 їх було, що хотіли мене брать. Був один, що я дуже хотіла за його.

Мені матері жаль було дуже – побивалася – так побивалася. Я перва дочка, тільки їм і радості, що женихи находяться, а я втекла.

Дівчина не ввижа того, чий він син і якого роду, а таки як його любить, то любить, а знала, хоть буде й нещасна, то вона тоді не жаліє.

Господи боже мій! Чого то з чоловіком на віку не буде. Ой-ой! Що то я за весела була. Як почули, що йду в чорниці, що охмурніла, осмутніла, то кажуть: «Коли вже ся іде в чорниці, то з того світу мертві вставатимуть!»

Роду багато, то заміж йдуть, то ожениться, то між родом своїм нагуляється.

Вилились у матір.

В людей породились.

Скиба землі.

Дурно не схочу – даром.

За первого віку. За старих людей.

Князівна.

Хвіра (жертов.).

Ходить пригижкуватим вовк – не займе нічого.

Прилестилась до його.

Кулики в маку.

Кужелю прясти.

Бантина. Муркота.

Ридванець. Костяк.

Ужив будинок.

Несумінно.

Закричав непутним голосом.

Цалі чотири – кольца 4.

Що в сажі, то в попелі – веліла ще лучче вмазатись. Зачучіврена. Та вона [нерозб.] вилазить, за чорну роботу. Пригрубниця, попельничка…

То в те плече, то в те плече (цілує), не знає, що робить, як кукл[ою] грається.

Зараз обібрала по кишенях, перелічила гроші.

Похваліться, серце, похваліться.

Народ совманеться – сунеться.

Вкинувся упадок.

Виведено коня під той гук.

Незчисленне багатий.

Хай здоров старий сподар.

Поки бог віку протягне.

Да неклизнули і пальцем.

Рви його батька.

Скорбно при старості ходить, понівмірятись.

Може, мені скортить, то і зайду.

Треба на свої ноги наполягать – коней не буде.

Узлившись.

У тин шиєю влож [нерозб.]

Насмичі – на своре.

Бербіга – клоччя, хлопки (коб.).

Ніколи не чула, щоб вона поскорбіла, що вона стара та немошна – усім довольна.

Бумага родова – бил., пасп[ортная].

Вона така була якась укорительна, насмішл[ива].

Як кому що лучиться, то вона: «Ото! Ото! Да я б себе вбила, коли б ізо мною такечки!»

Шаблю з ложа – из нож[он].

Неіспитаний чол[овік] – неоп[ытный].

Бодай їх невіра знала – нащо вони!

У стих – в рифму.

Луска сходить – луп[ится] кожа.

Побабчились руки (от гор[ячей] воды).

Щось ізтирялося, не така стала добра.

Така, що й летючі слова хвата, хапа.

Де багато розговориться, то стара припиня.

Братанич.

Новообраний.

На якій.

Ласкається до неї – ласт[ится].

Як наближуться до села, то…

Утарчка.

Приводців повітали (зачинщ[иков]).

Витрикуш.

Обложенці.

І так через усю зиму копотілося.

Маючи на його подзор.

Осьмачка дань – мера хлеб.

Симеони [нерозб.]

Жаковать.

Примерки велик[і] були – смертность.

Сівер’я – сев.

Скупить войсько – собрать, соед[инить].

Шли на повороттях к Корсуню.

Одвагу їх потлумляють.

Псов хандожили.

Підпоясають.

Яке тіло старе, а кородливе.

Не пам’ятала я тоді ні себе, ні світу.

А гріш… Нащо мені гріш? У гроша скора дорога.

Вийшла я… Нехай я сльозу зроню там… А вони лежать: один трупочок на столі, а друг[ий] під столом. І такі дитини – з роду не бачила – в рум’янцях. Хороше вже я бачу.

Як то часто приходять мені на ум молоді літа, де що було, як… Вже старуха, сива…

Сорочка тоненька вишивана до самих чохол, добре намисто 25 низок. Коса у дрібушки.

Усе минувалось, усе пройшло!

Як не ходилося, як не жилося, а все те не задовольнило. Треба чогось іначого для душі для моєї. Я сама не чаяла, коли я виросту, коли заміж піду, коли нагуляюсь, натанцююсь – здавалось, і кінця тому не буде.

А то, як прийшло, то і до 17 літ не дожила у світу!

Я спокійна. Може б, нахватилась на яке лихо. Скільки же не сватало і багатих, і вбогих – всі перевелись. Чи, може б, моє щастя інше було. Хто його зна!

Зараз там ліс і луг. Там попрощались. Самі свої.

Дивлюсь, жінка коло мене ходить, та все не насміє, а далі і приступа: «Здорові були!» А в очах сльози: «Чи ви мене не пізнали?» Вона, як виходила, то скрині в неї такі на колесах, важкі такі, в єї кунтуші дорогії, в єї й те, й тепер попродала, дітей годую.

Як би я не жила – чи бідно, чи вбого, та коло мене нема ні дітей, ні клопоту.

Нехай наші вороги перестануть хліба їсти.

Не хочу я от тільки замотоличиться – завихриться.

Мене ніхто в життю не переконав.

Не хочу їх рознить.

Старе, як мала дит[ина]: як не лапне, то і не засне.

Нехай він сколеться.

Громоздіння.

Дайте мені набрести на стежку.

Як я прилюблюся, й довіку не одстану.

Не горівши, не болівши.

Як з лука спрігло.

Закасує руки – закатыв[ает] рукава.

А я завтра вас скалатаю, знаєте в яку годину?

Не куп[ив] батько шапки, нех[ай] уші мерзнуть!

15 год я з ним колочусь!

Недотіпна.

Люде бігцем ідуть.

Бог стар. Господар має більш, ніж роздасть.

Як іногді люде чоловіка порочать, морочать.

Наповняючи! Просимо обідать з нами.

Роди, боже, на камені. (Добр[им] людям щира дяка).

Там тепло, тихо, як у вусі.

Ні пари з уст.

Все зарівно – все равно.

Кавка, як ворона, а хитрий, як чорт.

Поживиться, добрі люде, – не скупость тільки така зможность: на що мали, на то приймали.

Річ ізнять.

Три дня до см[ерті] да ніяк…

Ми в кожусі та при своїм

дусі, а ви в лисях та в мислях.

Не то талан, що леж[ить], а то…

Говів богу не вимовно.

Що й миле, то й те запостиле.

Сюдою, тудою, позаоколицею.

Сосниця-розкошниця, велико[ї] вжитки: кругом вода, а в середині біда.

Ото б сміху було!

Ото хліб увесь поодлубовав, сорому не маєш!

У сльоту болить і рани викидає.

Страхатимуться, як побачать.

Я вже як надумала іти, то ходила ще по весіллях, та вже не мило мені, разить мене, – грають, а мені смутно, якийсь страх в мене вселився. Переплакала, перескорбіла.

Злютовать – спаять.

Що ти, мамо, мусисся його взяти – не треба! (Поставл. долгом).

Мені ні дня, ні ночі очі не висихають.

Не хоче читатися книжка.

Може, того більш прилягав, що думав, з которою ожениться.

Як став піп шлюб давати, то сльози мене як огнули, то більш не плакала.

Се нічого, ченьке (хорош.)

Не можу жити! – Така робота!

Чарочка маленька, а спірненька.

Що се такий квас безумний? Голова як не розпадеться.

Бобрики.

Бурлуч.

Будки.

Буровка.

Бандурка.

Будище.

Болотня.

Бахмачі.

Водолаш.

Вовчки.

Г ородище.

Г рунки.

Г айворони.

Гайворонщина.

Грем’яч.

Духановка.

Дем’яновка.

<Дідків Кут.> Дрімайловка.

Жбанки.

<3венячка.>

Зарубінуг.

Заболотня.

Корокольці.

Купчаки.

Купчанці.

<Кринишноє.>

Книшівка.

Криволази.

Кривчуки.

Красноплес.

<Красниця.>

Красноборовка.

Кривчуки.

< Малії Ставки. >

Маньковка.

Майдановка.

Могильня.

Малії Луки.

Нерубалка.

Незнамовка. .

<Негребовка.>

Ничипоровка.

<Нов. Млини.>

<Низовий Гай.>

Опанасовка.

Осовки.

Озоричі.

Осічі.

Попелюхи.

Потоки.

Поповка.

Пустоха. .

Погиблячка.

Понорниці.

Розкошеньці.

Розкопаньці.

<Сватова Лучка.>

<Сватов Кущ.>

Сухоліси.

Сорокошичі.

Семеренки.

Старосельки. .

Старотощеньці.

Триполлє.

Т ростинець.

Триліси.

Хибаловка.

Холодівка.

Чубовка.

<Чорна Гребля. >

Чернухи.

<Чорна Гута.>

Чорноплес.

Чуровичі.

Шершні.

<Шатрищі. >

<Холодн[ий] Яр.>

<Ляхова Лучка. >

Чернечий Брод.

Сватова Лучка.

Чорна Дібровка.

Дідьків Кут.

Малії Ставки

Вел[икий] Став

Нов[і] Млини.

Низовий Гай.

Сватов Кущ.

Чорна Гребля.

<Чорна Гута.>

Через малу годину.

Заздриться на його бджоли.

Ульні понабивані медом.

Наче снігом по спині потер

На самім дні.

З служобкою – служка.

Цятринне.

Підлицяється.

Встає (гнів).

Зазнаться – познак[омиться].

У недужих зробилась.

Чим занепала?

Дружбо.

Поклади змиловання.

Кланяється гостинцем.

Здіяться – сдел[аться].

На з’їдень.

Судина – судно.

На всій державі.

А двір обставлен[ий] залізн[ими] палями.

Шитнулись.

Не скочимо на обід.

Скрізь випливали.

Одслуга.

Все море вибродив.

Леститься.

Загомоніли на попа.

Підпасич.

Люльку тягне.

Дачі – датки.

Надибать. Надибав у полі огник.

Летом летіла.

Бігом, бігцем.

Боржій, мерщій, хутенько, швиденько, чимдуж[че]. Біг, що дух у тілі.

Хвилево. У хвильку. Одного черку.

Стрепенуть. Стрепенем, та й полинем.

Перхнули. Дременув.

А далі як засмалів, то тільки чуб маячить.

Він у ноги. Накивав п’ятами. Дав дропака.

Як з гіллі зірвався.

Повіявсь з села.

Загув, як поліський яструб.

Прийшов, як вогню ухопив.

Поскоріться.

Підперезався та й собрався. Прикасав скоком. В один мет, в мет.

Ломаку під руку та й [нерозб.]

Вистигать. Виникать. Виполохувать. Полохать. Сполохнуть.

Випурнуть. Стрибать. Стриб-стриб.

Випереджувать, навипередки.

Спобігти – захват.

Дріпотіть – семенить.

У помічений день.

Міниться – меняется, смущ[ается].

Не великатить себе.

Арх в його всі гроші видушив.

А з бідних, а з драних, а витіва.

Піврочна епітимія.

Я от сюди правилась.

Треба запобігать лиху, годить лихій годині.

Лихо не вморить, так спотворить.

Як хмара на його спала (нагальное лихо).

Не в піч замазатись та й не з мосту в воду.

Поправився з покуття на лаву.

Як людина не міркує, а все ж в світі погальмує.

Стережися омани.

З пісні слова не викидать.

Часник на його товче.

Ні слуху, ні прослуху.

На сто кіп чвані (хоч денежки в каптані).

Хизується, наче на пристяжці.

Сам себе хвалить, бо має злих сусідів.

Нема правди, тільки…

Своїм робом робить.

Мемрать.

Нехай розчешу – голова, як стріха.

Геть розбив на камуз, на дрозги.

Поки бог віку продліває на сім світі.

Люде молодії якії мруть.

Двоюродні брат і сестра.

Тепер вже які мої літа, та у полі жати!

Всі поледачились. Що то од його одродиться – что из него выйдет.

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 522 – 529.