9

Все собі мугиче, чужий вік ліче.

Всі обстоять можуть.

Уманський дурень.

З чужого воза бере та на свій кладе.

Добра булка з медом!

Ти ж їв? Ні, а мій брат бачив, як жид їв.

З кожним загризається.

Дробовик – охотн[ичье] ружье.

Гак, гачок – крюк, [крю]чок.

Жигало – жел[езный] прут у кузнец[а].

Згонщик – торговец скот[а], отпр[авщик] быков.

Рад, що допався до сировця, то умулить, як той кінь.

Допікать.

Чуть дорогу.

Помандрувать.

Кладка – через реку.

Залускотив.

Замурзаться.

Гоней двоє буде.

Наточив у пляшку.

Запишніть.

Зарипіть – заскрип[еть].

Зарікатись.

На усі заставки – во всю Иван[овскую].

Застукали, мов вовка в кошарі.

Затурковать, затуркали.

Збаламучувать – вскр[ужить] голову, подстрек[ать].

Збежжя – движ[имое] имущ[ество].

Збочувать – сверт[ывать] с прям[ой] дороги.

Змнякать – умягч[ать], зім’якать.

Зябра – жабры.

Він і не турає.

Я б радніша.

Померний – умерен[ный].

Вкинувся упадок.

Гук.

Поки бог віку протягне.

Дідизна.

Гонтар – кровельщ[ик] гонтою.

Вигодованець мій.

Се наша предківщина.

Буханці – печенье и толчок.

Його згребло щось за чуприну.

Оскард – род молота, кот[орый] камень в мельн[ицу] набив[ает].

Обора – ск[отный] двор.

Маточина – ступица.

Ач який добрий!

Брова.

Буденний.

Хатка в березі – на бережку.

Виповняються.

Викидаються.

Видимаються.

Випиняються.

Гуде по Горлов.

Буханець – хлебец.

Краєць, окрайчик – часть хл[еба].

<Вовковня – зап[адня] на волк[ов]>.

Низ – низовье Днепра.

Огреб.

Безодний – бездонний.

Я такий заречаний.

Шмер.

Мемса – вялый, непров[орный].

Він її скрав – соблазн[ил].

Йти на пічогладини до молодої.

Пробой-баба.

Наз’їдень.

Перезовини – як ідуть од молодої до молодого дивитись, чи є худоба, [нерозб.] до усів. Як не в 5 то й не хочу.

Ти б хоч стогнав.

Побігала з військом (зогрішила).

Побрали гроші, як за перець.

Дідик – куда веретено втыкают.

Заходились, мов коло батькової чуприни.

Троски – смуг[и] на стриженому] ягняті.

Линтвар – род только стриж.

«А що твоя жінка?» – «Смуток її зна».

«Чи наливать?» – «Ти дай, та тоді питай».

Подивіться, яке ядро! (яка вичинка у смуха).

Тепер треба не в овсину, а в просину шить.

Вичитай покой батькові.

Давно, голоднів годів, так було мелють суспицю.

Года з шість.

Коли і за що видалося.

Ожився уповіть.

Миль три-чотири міг улузати.

Межи нами уростає гнів.

Після буд[ете] ладноватись, поладн[аєтесь].

В їх місто осадили других.

Довля – удовлетвор[ение].

Зависнії добру і вольності люде.

Своїм ходячи упором. Крити і таїти.

Удвуконь. ючні коні. Помкнули.

Вибейкатись – выкарабк[аться].

Затарасовали.

Не жонай.

Будь мудр[ий] – натягай мал[у] латку на вел[ику] дірку.

Заскорбів.

Неділєвая.

Прожирная.

Снить – чует. Снить моє серце.

Нарожденець.

І худоба і гроша були. Краповий (пояс). Підданочка.

Подругов, ворогов. Перебірчастий.

[нерозб.]

Вивірять.

Злюдніло.

Позлодійка на мене. Перекір.

Різкий (пісок), шамнуть (о песке).

Одиниця – єдиная.

Скаламутить.

Вшелочать.

Вія – лозов[ый] переплет в сарайчат[ой] стенке.

Закасує рукава.

Робити – то є що, а заробити – то нігде.

Згінщики – погонщики.

Прускать – [нерозб.].

Я знаю, що ви б не пошкодували.

Очистодихання.

Коли б же багата, а то сама з ручок та з пучок живе.

Діждала то так, то сяк із бідою.

Може, мисяку таку сплещем.

Цигайка, то молдавська вовна, мягка, довга, як шпанка.

Іноді я така, як смола, – як не допитаюсь, то й не одійду.

Чого то не знаю, поживши у світі! Чого не бачилось, чого не булось! Бачилось усеє, зналось усеє.

Господи! Що то молоді літа золоті людям! Що задумав, все йому можна, все йому приятно, а старому, як зав’язано.

Як стала великенька, то не сягну своєї коси рукою.

Накасався – напустился.

Не можна самому стать на спор з громадою.

Не буть за що б’є.

Нагально – внезапно.

Змолоть на піню, на пух.

У [нерозб.] гніздах.

Хтось добувається у двері.

Більшу ціну підкинули.

Зайшлий був у той край.

Холодний, як присок – вогонь, дрібний, як попел, що пече дуже.

Недоторкливий.

Говіркий.

Вона все єднала: іди до мене.

Коли б в голові бриніло, то би співала.

Спуга – перекладина.

Він ще був молодий.

Юна! 16 годів.

Не руш бабиних груш.

Не пороки на їх чутись.

Козаки не засідають хороших міст.

Сичать (о дровах).

Хрумтять, хрумають.

Хруптять, хрупають.

Кому добре діється, той і співає.

Досі б мене і свині з’їли і кури погромадили.

Треба їсти, хоч потрошку, а треба.

Притягнути – припхать.

За натовпом.

Вароваться.

Розтрух.

Чепається – навяз[ывается] на ссору.

Пособінька.

Обладиш.

Вона у браку пішла, за покиньки робота тая.

Ще на тридцятиліттях так молоділа, так молоділа.

Де я її подінула?

Шістнадцятий год на сімнадцятий.

Живісенькі і цілісенькі.

Застращали коней у сніг.

Нема дороги, худоба йде як у піску.

Остюками мені боки околов досі.

Ото ідуть коні, аж землю рвуть.

Він коло неї сидить, шапку сиву набік – бач, бач, як враж син добре у пока [боки] взявся.

Тільки і добра, що нема кому більше пожалувати. Як не заговорить, як не пожалує, то, бува, такий час прийде, що, якби міг, то крізь землю пішов.

Будеш шняпати (великі чоботи).

Поздумлювала – припомнила.

Кудиркать – кувырк.

І хаточка там така, як кузочка.

Подобаріч.

Берні – шишки на короваю.

Молодиночка.

Не потовпить (хліба в роті).

На чого шилося, насторожилося.

Поманеться.

Нехай вона тричі вмиється проти вас.

Свіргнутъ – свергнуть.

Зворлижила – сверган.

Пелюстка – четв[ерть] качана.

Рябчостенький.

Не виміна ні старого ні літнього.

Скаже, як києм уб’є.

Здоровий сходи, на кращу роби.

Увійшов козак, шапка висока, пояс торочковий, сивими смушками обнесена свита, шаровари повні, сині, китайчаті.

Ненатлиця як впаде у страву та з’їсть чоловік, то ніколи ситий не буде, хоч раз у раз їстиме.

Скойки – черепашки, навзрок як вареники. Як світ начинавсь, то одна дівка чи хлопець кинула у воду вареника. Післав батько: «А ну, чи упірне, чи ні? Кинули, вони опали на дно та й стали скойки.

Свій час. На матір божу спало, то вона звинула сорочку та й дала слузі: «На, серце, цюю сорочку, кинь у воду, не розгортай, не дивись». А та цікава – таки розгорнула й подивилась, та тоді кинула. Зараз на ню спало і пішло по всьому світу. А перш, кажуть, не було.

Печу-печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Менший – меншому,

Більший – більшому.

Чумарка.

Рябе, як на небі зірниці увечір.

Колеса робить, чи города будовать, чи атласи ткать – все то можна наукою навчить, все то можна собі приспособить.

Тільки щирого серця в груди не вкинеш.

Оплаканий хліб.

Трохи стишився.

Може, ще коли припаде.

Не чорнявий – чорнорусий.

Маленький, а в науці постарівся (далеко ушел).

Поминилась в п’ятинку не їсти.

Бурговії воли – в набор куплен[ные].

Як холодно – захоложу (больн[ую] ногу).

Од милого пана не болить рана.

Там ошукайсь, де люде. Зарадьте грошей.

Слухай, чуєш, красно, слухай!

Коли б разом, а то те візьму, а там те, то [нерозб.] другого не дотече.

Лігво – логовище.

Жмуток конопель.

Чагарники.

Зажерла – пожрала, поглотила. Зараз вхопивсь за те слово.

Стукає у стукачку.

Гальми, лапа (у млині коло валу).

Снасть – снаряд для оранья.

<Стук у стукачку.>

Мистець.

Обільча.

Якби кізка не скакала, то б й ніжки не зламала.

Не разом Краков буд[увався] – потрошки.

Вона мені зроду зірного слова не сказала.

Е! Якби я знала їх сховки! (їх спрят).

Як обудесся з ким, то жалко кидати.

Як заробиш, так і вибачиш.

Перепався аршин.

Бо то не на рік, а на вік.

Трошки угиналась (ламалась).

Багатство до часу, а бідність довіку.

Один другого [нерозб.].

Угліблять його на годів п’ять, то я вже знаю, що не побачу, не діжду.

Бив, вже як його совість знесла.

Та ще їй такого горя наллється!

Ні, щоб в здоров’я вкохалась – треба заміж. Я йшла заміж у великих літах, було мені вже 24 года.

Приобрид йому той наймит.

Хомут та дуга вся вага

(Курс.)

На всі вічні роки.

Починає дніти.

Окравка. Скіндячки.

Шляхетне, врождені з предків своїх.

Вишивки

Коропова луска (рук.)

Свинячі доріжки.

Рожа.

Ханівка.

Семирьога.

Хміль.

Сокирки.

Виводи.

Сосонки.

Зірки.

Пувтавка (квіточками). Курячі лапки.

Ретязь.

Ягідки.

Зайці, зайчики.

Човники.

Лучка.

Кривулечки.

Хрещики.

Реп’яшки.

Сливки.

Виноград.

Клинчики.

Бородовіз.

Верхостьоб.

Клинчики спайовані.

Хустки

Виноград.

Барвінком.

Шить пішвою.

Прутик 15, 10, 6, 12 раз.

Мережки

Ляховка.

Полюховка.

Щипанка.

Пшеничка.

Колещатка.

Коси плетуть у зв’язки.

Вирізованнє

Потройко.

Пошестеро.

Кругле.

Сорочка у три поли. Повишивають, порублють. Тоді вже зстановляють. У подолках косу мережку тричі. Тричі по тройко, зв’язана двічі, двічі по тройко. Кругла тричі, колещатко двічі, полюховка двічі.

Молодик, як гвоздик. Тобі науповні, мені на здоров’я.

{{Тобі круті роги,

Мені чорні брови.

(Борз.)

{{Тобі роги красні,

Мені доля щасна.

Тобі рог[и] красні,

Мені очі ясні.

(Радом.)

{{Місяцеві золот[ії] роги,

А нам щастя й здоров’я,

Місяцеві на підповня,

Нам на щастя, на здоров’я.

(Сквир.)

Як місяць близько обгородиться, то буде хутко сльота, а як далеко, то погода. На підповня і на першій кватирі сіють і садять в городах і в полі.

Я глянула на той шлях великий… Ніколи не сподівалась (споділась )…

Переплачу, переплачу та й легше стане.

Википає гнівом.

Не дано ще мені місця в бога під полою.

Подумай, що господь не все лихо на тебе одного стратив, зоставив дещо й іншим, – і мені часом, може, зернятко перепаде.

– Малесенький соловейко,

Чом ти не щебечеш?

– Ой рад би я щебетати,

Та гласу не маю.

– Молод[енький] козаченьку,

Чом ти не женисся?

– Ой рад би я женитися,

Та долі не маю.

Загубив я свою долю,

Ходячи в дорогу.

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 516 – 522.