8

Спритний. Здольний.

Сквапний.

Порушдушо. Огнева душа.

Соромливий. Ущипливий.

Запальчивий. Доткливий. Безчережний – нетерпеливий].

Доглядний – рачит[ельный]

Догодливий – compl.

Смуглявий.

Сухобрадий.

Хмурноокий. Похмурий. Бровань.

Чулий. Чуйний. Спочуйний. Валечний, -ник.

Вважливий. Чинний.

Розумний аж по коліна. Розважний – hab. à [нерозб.]. Розважать – exam., réfl. meédit mûrement, paser mûr.

Розвага – faculte de réfl.

Розсудливий. Проникливий.

Довтіпний. Дотепний. Довтіп – довтіпного розуму. Дошлий. Тямущий, тяма. Не брак йому розуму. Стратив розум. То закрес розуму. Тому розум людський неспроста. Притомність умислу – presence d’ésprit.

Прозор, прозоруха. Провіщун, -ка.

Мозговиця.

Всевід. Відомця – зна усе.

Мудраль, мудрик, мудроха.

Півмудрик.

Ред.

Розумак – esprit fort.

Розумнусь – sophiste, poзумнуська. Розумкує. Всемоцний.

Шукайло – chercheur perp. voleur.

Відосон – vision. Задум – reveur.

Задума – rêverie, mélanc.

Вибадач – serutaleur.

У хмару заходить.

Чи буде решето бобу, чи ні? (Великі замисли). В голову зайшов.

Зрогатів – [нерозб.] la crête.

Дмуха в небо – sénf. d’orguei.

Увельможився.

Гори топлю. Я б гори покотив.

У чужій кошарі не наплодить товару.

Поздоров боже миру хрещеного.

До роботи згожі.

Сонюги ви! (Сони).

Видряпалася, то така тепер, що через губу і не плюне – все через голову.

То богом собране.

Гостеприімнець – прижимать стран[ников].

Чуємо від людей, що вона хапка на руку. І так вона наче сторопіла, як мене побачила.

Така дівчина – виросток літ 15.

Чи не наші чоботи об’являються?

Калатають у доску.

Коли чую там тирх-шурх.

Одна по другій говорять. Вітер мені заносить сміх їх і слова.

Почали вже варуваться – що тут робити.

У Пилиповку день не який.

Діти вже такі зароджені, – злодійкуваті.

Стріпалась шукати.

Господенько.

Моїй простимо, гаразд, що чоботи наші є.

Я вже посіпнулася йти сказати, та й роздумалася. А вона до мене та наче варується сказати. А я таки наполягаю: скажи та скажи.

Все те повернулося у велике зло, поворотилося. На мене вадять, щоб мені шкода, зло було. А та чорниця, те недобре серце. Вона і пустила трусу і злобяться усі, і весь монастир шир-шир…

Не на самоті, а щоб на яві, щоб усі чули.

Наєдині.

Піди попростись – попросить] прощ[ения].

Не пішла до мене, да до тої навадниці, що на мене вадила.

Присяг богу.

Нажила я собі таку маму, що і рідної не треба.

Стала вже у ваді їй – надоела, обридл[а].

Не при хлібу, не при солі згадуючи.

Обезмочена я.

Славні дівки, до чорної роботи згожі.

А та їй казначея, як праве око, як праве ухо.

А що ті чорниці позбувалися з тими книгами здоровля, де не були – по Москві, по Донах – литки собаки рвали по чужих дворах.

Якби мені бог дав щастя, побачила своїх братів.

5 золотих, любо.

Тоді вже без дрюка не приступай.

Дай боже те, що тобі вгодно, та коли б і годинка – хор[ошая] погод[ка].

Щедрий, як грек – таке щось скупе страшенно.

Жмикрут – скряга.

Жеретій, жлуктій, жлуктіяка, бревтій – обжора. Бревкає.

Замирливий – жадн[ый], алчн[ый].

Полехтаний.

Дармосвар.

Недобиток – уцел[евший].

Один збрехав, другий віри поняв та третьому наплескав, а третій, добре не розчухавши, перебрех[ав] четвертому, та й пішло по світі. Інший чує та по-своєму розумкує, а послухачі, хто не дочув, хто не розчухрав, а хто таки любить поязичиться, несуть далі та далі.

Отсе от Адам проштрахвився, а мені госп[одь] милос[тивий] за ту його проштрахву мав пристріт посилати. Бог лучче зна.

Відома річ, що ніхто так не піддурить людину, як вона сама себе.

То ви огульнишки, кажіть діло.

Таке, як боженятко. Викулося в серці. Важила те в серцю.

Бачив вовка та й не одного.

Лепська мати.

Самохіть – по своей охоте.

Гостійка.

Прикиди – притв[орная] лесть. Примхи.

Млоїться – дел[ается] дурно.

Одгук.

Дивиться у дві оці.

З нерозсудних голов своїх.

Громада клонна слуха.

Кривда не зьоченна.

Сила самостійна.

Віку вкоротили.

<З жмені пущено. >

У десят[ий] рочок уступає.

У праву обстінь.

Обіруч не піднести.

Голос скрадний, голосок скрадненький.

Штучні мостки.

Не всолодить життя.

Питима мати.

Світиця світить – лампа.

Людська довіда.

Заморська дойшлость.

Світова наука.

Обзолота, в обзолоті.

Трохи підкосмачено – аж лихо.

Приспустила вії, оченятка.

По тямі чи не по тямі.

Не такі сади мають до мене з України.

Лавки у двурядь. Півочертом.

З лихом єднається, а так на краще сподівається].

Вона трохи здохла, але добра.

Ложні свиділілі.

Чи дурень, чи в дурного зимував.

<Реп’яхом взявся.>

Свиня не вірує.

Пусти лапку, то і цілий вже ребиться.

Лихо коїти. Не медунка.

У свято дзвонить – догоджає значним.

<Були такі дурні, що нас…>

На мед, не на жовч люде.

Гонить як вітров батько.

Вскроміть серце.

Мов та скаженюка.

Бісова челядь. Чортів жевжик.

Щоб чорт казив твого батька.

Лови вітра поміж вірховіттям.

Сидить, як тур у горах.

Бог притворя.

Не взяв його дідько.

Повний черес грошей.

Золотий обушек скрізь відчиняє.

Прагне більше мати.

Вітром оплетена, небом вкрита.

Миш у голову зайшла поки.

Уклюнуться на час, а не виженеш довіку.

Ані я вчився, ані я впився.

І мені не циган (шановал) душу вложив.

Безпечна дорога. Безпечненько.

Жало, жалище.

Волок – бредень.

Бережина – зілля, залите] вес[няною] водою.

Буркун – волчец.

Запишніли – загордились].

Закущуватись.

Ватувать – связ[ывать] лош. повод.

Чесному всюди честь, хоч і під лавою.

Весела, як весна.

Чому не Маруся якби шанов…

Сховай собі на підзвіння.

Щоб тобі така смерть (погане дав.).

Прийде 100 душ та візьме 100 груш, то нічого й не зостанеться, а прийде 100 д[уш] та принесе 100 гр[уш], то буде мірка.

Очі завідощі.

Аби кінці з кінцями позводить.

Жага – жажда.

Не сподіване.

Як сонечко блисне.

Наклюнулось лихо.

Як з води вийшла.

Коли ласовать, то ласов[ать]: бий, жінко, ціле яйце в борщ!

Нехай на тебе каз найде, нападе.

Через його яму на другого гляну.

Така вже пошість.

Упремудрів їх.

Ніч тиха, темна, а тепла.

Спустивсь у ярок, показ[ався] на полі – чи ж вернеться? Коли б минути те поле, а далі вже ліс.

Зозульчина дочка.

Було їх безліч.

Ночниці, приденниці, полуденниці.

Така повірка.

Зажалив мене, запечалив.

Тихо мліла.

Добре уторована.

<Дуб довговік.>

Замохнатить.

Доскочили їх.

Посмиком.

Не знехай поради.

Будь воно турецьке.

Убрався в пр. як тат.

Аби місяць світив.

Аби побрязкачі, побренька.

Чи то буд. послухачі, вислухачі.

Підковзнесся – поскользнешься, не удастся.

Нетерплячка бере.

З нього вже не будуть люде, не ждать людей.

Не заспить грушок в попелі.

Забув, як заорав (ожен.)

Бабак, як весна, пробуркне до сонця і свище.

На те коваль клиці держить, щоб у руки не попекло.

І я колись під школою ночував.

Лучче розум прирожденний, як научений.

Дурню розум не заважить.

Хто має викрути, не піде у некрути, рек.

Свиня в наритниках.

Загад діло справує.

Борикаться з ведмедем.

Не жируй з ведмед[ем], бо задавить.

Не дав бог свині рог, – весь би світ занапастила.

Лин вилиняє, а карася очешуть?

Лая – руготня. Куди панська лая, туди…

Чую носом, та руками не впойму.

Не те, що дурень з коріння, а в дурня зимував.

З тих, що вже йому не проспаться.

Обертнем хата ходить.

На бога усе складався, на чолов[іка], на щастє.

Кому на добро йдеться, а кому на горе йдеться.

Попотурчи, туркоте.

Аби голова на в’язах.

Сокоче (сп[ати] хоче, весн[янка]).

Поздоров боже добрих людей

Хвали попа, прикопавши.

Hex йде своїм ладом.

Чого нема, того і бог не візьме.

Якби то сліп[ий] очі мав. Чого б хотів, якби сліп[ий] пліт бачив.

Дурень дурне торочить.

Дурневі і бог простить.

Стропився – смущ[ается], растер[ялся].

Создав бог та й ніс висякав.

Збожевільнів.

Каз напав. Сказився.

Скрутився.

Кінь на 4 ног[и] та спотик[ається], а мені на одному язиці та не спотикн[утися].

За гоню, за версту.

Говорили на вовка, але і за вовка щось треба сказать.

Як бог годить, то й мокре горить.

Чоловік гадає, а бог рядить.

Чолов[ік] мислить, а бог керує, кірує.

Прости, боже, цей раз, та ще 10 раз, а тоді побачимо.

На здоров’я, на 100 літ свині пасти.

Баркан – досчат[ый] заб[ор].

Батуга – плеть.

Батожить – бить плетью.

Бабак, -чище – сурок.

Заправив, як за батька.

По-німецьки закида.

Дав якусь заколоту.

Та не довго те велося.

Зарані – до св[ета].

Обшукать – обыск[ать].

Зубці – ячмен[на] кутя з коноплян[им] молоком.

Поки бог віку протягне.

Боже мій єдиний!

Зіпають – горлан[ят].

Гейкать.

Зсивіть – посед[еть].

Глупої ночі – в глухую полночь.

Притьмом.

Острішок, стріха. Вострісі горобч.

Краснобокіть.

Яким увидала, зараз покохала.

Поняв за дружину. Потурать.

Посередині – в средине. Насеред дороги – посред[и] дор[оги].

Чом не розвилася, в листи не вбралася.

Шати. Юрма дівок.

Отбожиться.

Забережно – бережно.

Гловень – спинка дивана.

Череговаться. Черга.

Знати – видно, очевидно.

Дріжки – холод[ное], свин[ые] ноги.

Балабушки.

Буцики – род галуш[ек] со смет[аной] и масл[ом].

Примовка – погов[орка].

Помовка – поговор.

Приповідка, приповістка – пословица.

Світ за очі – куда глаза глядят.

Запеканка.

Заправить щабель у драбину – запр[авить] ступ[еньку] в лестницу.

Не застуй.

Затрепехатись – затрепехать.

Не завдавай жалю.

Гомонять.

Злапувать – схватьів[атьї.

Здрібнуть – измельч[ать].

Залигувать – нак[инуть] веревк[у].

Залоскотать – защек[отать].

Нездужать.

Вивертувать – вивести верх.

Видмухувать – выпивать одн[им] духом.

Боріння – жердь для ограды, ворінка.

Вибиратись – сбир[аться].

Волохатий.

Вірвент – жел[езная] скоба.

Віхтище. Деркач.

Володає рукою, душею.

Водносталь.

Визвірятись.

Зачало – начало.

Вирлатий – пучеглазый.

В чотирі тижні вернися.

За що не ухватись, все в люде покотись.

Коли б твоє слово та богу в уха.

Зпантеличила. Зкрутка.

Шмигонув.

О цій порі, як рак свисне на оборі.

Пересиджує. Переходжує.

Навтікача.

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 510 – 516.