5

Я таки нап’юся за тебе холодної води.

Кібіти не маю. Кому кібіт на печі сидить.

Наче на льоду обломився.

Ти мене визволь, а я тебе виучу.

Безнадійна страта, болюча, безнагородна – іrrер.

Зводнича надія.

Не в поправу собі, а в загубу.

Дав забуткової, пам’ятного.

Знівечів чоловіка (словом).

Памороки забив.

Терпи до загину.

За чужа ораль.

Живу в божій карі. За що мене вкарала, серця мені вкрушила.

Виняв з неї душу. Не жур мене, не карай мене.

Серце скрушоне. Болючий жаль. Жаль душу стискає. Висхла з жалю. З жалю умліває. Ізблякла, ізмарніла, як з хреста знята. Занепав з того часу.

Душа не прийма, серденько одвертається. Серце заниває.

Тільки догани, що нещасна.

Жує голову. Живцем їсть.

Без вогню пече. Варить з мене воду.

Хоч буде горе, приймай за добре.

Пішлося, підеться.

Змалів мені віку. Ходить, наче усі шляхи погубив. <Пішла світ за очі.>

У чужій сторонці треба клонно жить, низько чолом бить.

Годи, як лихій болячці в оці.

Став мені сіллю в оці.

Бог сиріт любить та щастя не дає.

Шинкар п’яницю любить, а дочки за нього не віддасть.

Плив-плив, та на березі й втонув.

На голому, як на святому, нічого не зищеш.

Зажививсь, як собака мухою.

Пожививсь, як пес макогоном.

Натішився, як пес у студні.

Тішиться, як голий в кропиві.

Гуляю, як пес на прикові.

Заробив на сіль до оселедця.

Просилися злидні на три дні, та, мабіть, не викишкаєш і довіку, та чорт їх викурить довіку.

Змилувався бог над раком.

Втихло море, та потопленим не полегшає.

Трапилося як курці бобове зерно, то й тим удавилась.

Чи не вменшити нам хоч мало скорботи?

Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.

Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі.

Поки сонце зійде, роса очі виїсть.

Батька в наймах не вжалуєш.

Надіявсь дід на обід, та без вечері ліг спати.

Навздогонці не націлуєшся.

Теля каже: «Будь ласкав!» – а тут вже і з довбнею.

Раз лучилось робаку на віку, та вже й га!

Смутце. Не печалуй. Ткливий смуток.

І вже мого цвіту по всьому світу! (Всиротіла мати каже.)

Смажні, спеклі уста.

Безпритульні люде. Наотчай.

Безталанна, -ночка. Невдашечка молода. Приручаю тебе.

Хиренний. Вимучовать. Гибіть – муч[ить] бол[ьно].

Завдавать. Дошкулить. Заклопотать. Запроторювать – [нерозб.].

Бідолаха, сіромаха, бідак, бідачка. Побідаш, побіденний.

Злиденний. Постарий. Притопканий – у друг, год. труд. Пристаркуватий. Заволока. Приймак. Неборак. Безбатченко. Безкоровайчук, безкоровайний. Вигнанець.

Самосійка дитина. Самокритка, покритка.

У кропиві шлюб брала. Чоловік її в чоботях вмер. Розводка. Жінка побочна. Попельничка.

Ненасить. Вилясок.

{{Ой хоч бачив, проминуло,

Галичкою пролинуло,

Та крильця розпустивши,

Та серце принудивши.

Бризнули слізоньки. Вмилась сльозами. Струменем сльози. Сльоза сльозу пошибає. Сльози потоком.

Трудно рану гоїти, а не уразити.

Більш у бога днів, ніж ковбас.

Він і вкусить, і меду дасть.

Дай боже і поконать по правді.

Мужицька правда колюча, а панська на всі боки гнуча.

Правда брехню не переважить.

Правда розмислу не потребує.

Була колись правда та вдавнилась.

На правду мало слів.

Нема правди, тільки у мене та в бозі трошки.

Любить правду, як пес мило.

Зостався, як на цідильці.

Як мила ковтнув.

Коли б з села Іван тобі віри поняв.

Без брехні жоден чолов[ік] не сватався.

Роди, боже, й на трудючого й на крадючого.

Таке діло богові ладан.

Висок[ий] до неба, а дурн[ий] як треба, великий до неба, а д[урний] як тр[еба]. Висок[ий], як тополя, а дурн[ий], як фасоля. Дурному гори нема, а все низ. Дурн[ому] море по коліна. Дурн[ому] Гаврильці усе чорнобривці. Один дурень камінь у воду вкине, а десять розумн[их] не витягнуть. Дурний, аж гуде. Як дурень з печі. Дурнів не сіють, самі родяться. З тих, що де не посій, то вродиться. Вродиться, де не сіяно. За дурною головою нема ногам упокою. Наївся, як дурний на обіді.

«Дурний ченче! Тебе і чорт не візьме». – «Мене не візьме? Мене не візьме?»

Чом не промовиш, сліз не утолиш? Нема ліків на таку хворобу. Задавнена хвороба. Бігма ліків. Сльози струменем. Сльози мене огунули. Пекучі невгамучі, ревні сльози. Уплакався досхочу. Приплакать – ор. сл. Ревне плакать. Виплакувать. Проплакала очі. Іде, слізьми обливається, з великого жалю з шляху зблуждається.

Переплакана ніч, безсонна. Німа, понура, глуха розпач. Розпачливо, розпачує. Сум. Журба. Скорбота. Жаль. Смуток. Скруха. (Жалю не помалу.) Згризота. Упритузі. Туга. Нидію. Журилася журно. На серденьку трудно.

Викрепіть. Ой да й викрепив же я!

Ой да ввірився ж він мені!

Нехай же я, нещасливий, жалю не поношу. Жалость іде. Достраждать – выстрад[ать]. Роки, роки неправдиві! Тілько розкішеньки – дрібнії слізоньки.

На чужині наєдині тугу розділимо. Нагана – blâme.

Пожаль мене, міцний боже, що молоденька. Ошатно, -тненько.

Збродня. Пожежа, пожога, пожарина, полилія. Зглище.

Драпанина, драпіжний піп.

Вилюдіть – de peup. Зобезлюдніть. Залюднять. Осадили в їх місто своїх людей. Підлеглий.

Стояти при правах. Непозиблимо.

Там, де великі вікна, багато світла, а мало правди.

Верховод. Зверхник, [зверх]ні, зверхництво. Владир, владіє, [владію]ть. Заобладав, обладував. Привлащати. Татова хата.

Стояв за панами. Підупадлі пани. Предков’я набуло. Набитки, -к. Маєти, маєтності. Розпродані маєтності. Добра розтеклись. Внівеч пішло, з димом. Уплав за водою, а вітром по воді, димом пішло. Змілкли навіки. Подбій.

Ураза – [нерозб.] образа.

Поруга – humil.

Знищить. Зруйновать, скасувать. Збурять, знівечіть, спразнить, занапастить, зграсувать. Погромить. Знищоне, -о. Як вогнем пожерло.

Посідать. Грабувать. Попустошить – ravager. Попустошать – tomben-ruines. Бічувать. Мордувать. Заморд[увать], закат[увать]. Катовня. Вистежувать – dépist.

Знати, знати по тім личку,

Що тужила усю нічку.

Ой [нерозб.] мене та не жалуєш.

Літ моїх та не вважуєш.

Чи обняти головоньку та помандрувати?

От так мене смерть спостигла, – прийшлось мені умирати.

Потрапилось мені.

Хай вам бог приповня.

Поминилась п’ятинку не їсти.

Може, ще коли припаде – случ[ится].

Царове. Народженець.

Полетаннє – полет.

Бо затрачу і тую до тебе дорогу.

Одна одну перепитує.

Спочивочки. Реготня.

Відомость, свідомость.

Зроблять по свідомості.

Вар – boil. Живцем у вар. До ладу. Безлад. Даремно. Догад, навістки.

Назва, назвисько. Впис, вписувать.

Нема впину, угави.

Суміжною силою. Спілка. Відома річ. Всяково – [нерозб.].

Через те власне. Черезвичай. Недомовка.

Огульнишки – généralités.

Як з лука спрягло.

Вложити в тин [нерозб.].

Щоки розлогувасті. Крок, покрок.

Встріч мені. Мовчки, смовчком.

Поготів. Огляд, з оглядом. Поваг, з повагом.

Уробний – aise à fagon.

Убочне – dáufrai.

Опроче того.

Наскоеь – diagon, abl.

Побочне – la teral.

Висміх, виомівать.

Увага – at. consid.

Всі наші дійства богові вістні.

Що тому богові молиться, котрий не жалує.

З богом не биться, його святая воля.

До бога з києм не підеш.

Чого нема, того і бог не візьме.

Що бог навине, того ніхто не мине.

Вольно богові, ізв’язавши, у рай укинуть.

Змилувався, як бог над раком.

Бог сирот любить, та щастя не дає.

Бог нерівно ділить, дожидає, щоб самі ділилися.

Плохого бога теляти лижуть.

Як куба богові, так і бог кубові.

Як не прийме бог гріхи за жарти, то буде шелесту багато.

По-світовому, чи по-божому.

На тамтім світі.

Тобі на світ, а мені з світу.

Раз у рік Великдень.

Раз літо родить.

Уживай світу, поки літа.

І в моїй весні. І за мою весну.

Ведмедя як вчать танцювати, то йому на сопілку грають.

Тягнули ведмедя до меду, то ввірвали уха, а тягнули від меду, увірвали хвіст.

Хто вліз в будяки, хоч би й нерадивий, то в їх убереться.

На мед, не на жоеч люди мух ловлять.

Або зиск, або страта. Або добути, або дома не бути.

Незнай гріха не чинить.

Мислі до суду не позивають.

Мовчане де схочеш, там і поставиш.

Хто стається медом, того мухи з’їдять.

Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють.

Солодкого проглинуть, а гіркого проплюють.

Ходить, ходить, як лінь по дну.

Хто по кладці мудро ступає, той в болоті не купається.

Розчинив, а чим замісити.

Розчинив, а що з того вийде.

Думка п’є воду, а відвага мед.

Відвага або мед п’є, або сльози ллє.

Де відвага, там і щастє.

Щастє переходя живе.

Не втік, не піймав – середнє діло.

Не в човні, не на березі – ось-ось буде.

Убила баба лося, так їй довелося.

Не щодня, попеня, там Дмитрова субота.

Де каша з маслом, там нас немає.

Хороша дочка, як мати хвалить.

На добрий камінь що скинь, то змеле.

Давно торба кошелем стала.

Високо літає, та низько сідає.

Не всі старі щуки карасів хапають.

Не все переймай, що по воді пливе.

Гарна дівка, як засватана.

Бабина гривня усім людям дивна.

На чужій ниві все ліпшая пшениця.

Були такі дурні, що нас дурили.

Хвастливого з багатим не розбереш.

Чоботар.

Гаптар, -ка.

Золотар.

Ченець, ченці.

Осада. Садиба. Будовля. Будинок. У два осади. Верхиця. Домівка. Домувать. Домонтар. Висада.

Хлібороб.

Весняк, -чка.

Дбалець.

Челядь, -дка.

Покрівля. Горниця.

Грабар. Рибалка. Перевоз ник. Гутник. Бортник. Стельмах – charron. Кульбачник, сідляр. Оболонник – vit. Комінярчик. Коминтрус. Сахарчик. Пивоварник. Перепечайка. Римар – шор. Почтар, -рка. Маляр – малявидло, образисько – пл. кар., плюг[авий] челов[ек]. Письмак – письмен. Писарчук. Писарня. Писанина. Басиста. Цимбалиста.

З предків своїх козацьке урожені. У десятому потомку. Вони, ті Орліки, аж у десятому потомку імбічливі. Шляхетне урожені.

Городовик – горож[анин].

Мистець – искусн[ый] по той или друг[ой] отрасли.

Справець, -вця.

На виріст і на силу в батька вдався.

Тепер не завеликий нас забули.

Розмовся зо мною.

Не отчай.

А я все самотня.

Роздрімався козак.

Мене ще ніхто не переконав.

Голоса не стягну.

Чого гагакаєш?

Коли грошва говорить, то всі уста стуляються. Грошва – больш[ие] деньги.

Ужитки. Збіжжя, -жечко.

Закомірок – огор[оженное] мест[о]. Заулок.

Заноза (для з. ярма).

Гак – шип в подк[ове]. Маточина – ступица. Звідь – жердь в колодце. Поворот, воротило – обер. мл. на ветер.

Ув’язь – рем[ень] в цепу.

Спуга. Давильце – пресс.

Заступильно – руч[ка] заступа. Ополоник. Волок – бред. Усіток. Жарина – гор[ячий] угол[ек]. Драглий – о чугунк[е]. Зербець – коф[ейная] гущ[а].

Гребло – скребн[ица]. Свердел. Обценьки. Бурімчик. Ліжник – од. Златоглав – мат.

З вилетами свита. Виворот – изн[анка]. Зозулястий. Завіски – подв. Шапка з закотом. З золотою завіттю черевики. Голиться під черепок. Завивало – чалма. Завертень. Заковраш – [нерозб.].

Живиця – канифоль. Чугай.

Гривня – 10 к. Коповик – 50 к.

Вигадло – ст. ч.

Г одинник – idem.

Скликанчик – колок[ольчик].

Саморух.

Захист (пр[икрытие] от непогоды).

Мурчик – соб.

Щипта солоду.

Ісцилять – составл[ять], склеив[ать].

Як я прилюблюся, то й довіку не одстану.

Покрийому. Украдьково. Потайно. Скривка.

Сховка, -вок. Приховка. Схованка.

Лихий сховок спокусить. Скрадком. Схрона. Укривач.

Напрямець, прямує, навпростець, простує.

Справа, справця, -вець, справность.

Встеч – [нерозб.], встечне.

Витріхом відчинив – passepart.

Останній видих.

Видовня – scène. Видовисько – spectacle.

Ульга. Ульжило на серцю.

Веселисько – mépris. Бучне вес[ілля].

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 491 – 498.