3
Під осень, осень.
Восени і в горобця пиво.
Підзимок – apr. d’hiver.
Позимок – fin. d’hiv.
Політок, у політку.
Вже і осінь не забариться.
Кому живому.
Політтє – погож[ее] лето.
Пече – такий пік.
Розливається, містами в берегах іде широко.
Тихоплинна річка. Порожиста. Вилевна. Розбиває кручі.
Течія. Вір – tournoie (riv). Вір його похопив, порвав вір, достався у самісенький вір.
Водорій. Водоспад.
Витріск – jaillis.
Впливать, випливать.
Рось виплива. (Родня. Г. Рос.).
Глибиня. Потопень, топень.
Верховисько, верховина – [нерозб.].
Там вода аж ворона.
Вилев – debordem.
Поплав – cours (riv).
Поник – conduit souter.
Упуст – écoulement.
Затон, сага, заток.
Джерело. Криничовина.
Струмень. Бистря.
Нурт, нурта, -и. Безденко, бездень, безодня.
Сплав, сплів (de 2 riv).
Пропаднина – perte de riv.
Печари – cryptes. Підзем’є. Нирищи, забитки старожитні.
ГІустельня, -ник, -ничка. Пустка.
Опадлини – ruines, упадлини.
Звалісько. Порожня. Угніль, -ки, Вигніль, -лки. Т рясовина.
Мочарі. Плесень. Цмоковина.
Гора скалиста, скалисько, круча. Стрімка, стрімчата, огнева. Гірно. Рівно (по рівному поганяю). На взгорку, взгорковатий.
Низина, подол. Глибокі доли, розлеглі долини. У широкім роздолі. Роздол [нерозб.].
Лощовина. Байрак.
Похилость, схилок, схил.
Упад, спад, -ок – pente.
Збіг, збіговисько.
Вибой, вибоїстий.
Розлог – étendue, розложисто – étend, étaler (rameaux).
Облог – enceinte.
Розпад – crévasse.
Шпара – fente.
Залом – courbure.
Чи яр, чи горловина. Яруга. Там такі яри та бескеди. Урочисько.
Урва – précip. урвисько, урвистий – en précip.
Тіснина – défilé.
Просмик – def. étroit.
Копець. Усип – tertre. Виспа.
Вижина – [нерозб.]. Манівці.
Вишарі – pan de roc en terrace.
Верхолок – sommet.
Була гора висока шпилем. Розпалина земная.
Вітер цілий день вітрить та й вітрить.
Усходень – [нерозб.]. З сходу, сходний.
Заходень. З заходу. Заходний.
Полуношний. З полуночі.
Полудневий. З полуденя.
Суховій.
Вогкий, росистий вітер.
Повільний вітер віє, підласний віт[ер] віє.
Благий вітрець повіяв.
Оживчий, оживний вітер.
ГІовівний.
Тонкий холод.
Вітрець подихає.
На вітровиську.
Провів, на провівку.
Повів.
Підвів – souf de dessous.
Подмух – souf. glacé.
Такий суховій, боже!
Погожий вітер дме.
Непогодь.
Тичку настромлять, де гоголіє.
Залива була, дощ, ягнят потопило.
Усе море вибродив, шукаючи.
<Ані хмариночки.
Зимою дужий котючий вітер, а літом горовий.
Теплий вітер, то так табуном і йде він.
З Семена підуть буйнішнії вітри.
Дужищий вітер потягне.
Заляже вітер.
Віхрить, розвіхрило, розвіхтирило.
Хвіра, хуртовина.
Посніжило. Пороша. Поморозь.
Ожеледь. Приморозь. Гололедь.
Вишей. Шрон – [нерозб.].
Шадзь – [нерозб.].
Мороз аж в очі пече, як свічками пече. Аж дух забирає. Мороз такий, аж зорі скачуть. На зиму як укріпить морозами кріпкими.
Сеї сходячої зими.
Торік була повільна зима.
Здубів на морозі.
Зима зимська так і шумує.
Залітовать – остаться на лето.
Небо почорніло, знявся вітер, загуло перш оддалеки, а потім понад головою. Грім, блискавиця, вихор. Така хуртовина, що боже твоя воля. Чорна хмара посизіла, а далі побіліла.
Дощ спускався йти. Похмарило, насупило.
Буйний дощ, улевний, улева.
Градова хмара.
Глухий дощ, сліпий, дрібний, буйн[ий].
Блискавиця, блискавка.
Грімотить. Грім як смальне.
Веселка. Випогодилось.
Негода. Твань.
Топь.
Грузь. Грузько.
Вільгота. Пільга.
Де там! І не крапне!
Розіскріло. Облиснуло. Облиснений – vivem. eel.
Блиснуть, [бли]щать, блискать.
Хляда – непогода.
Молодиться, молодиться, а дощ не іде.
Вітер обворушить, хвиля знесе.
Вітер з хмари візьметься і потрощить.
Смеркло вже і постояло, а ви все пораєтесь.
Як стане місяць ущербляться – то третя квадра.
Ремез – вод[иться] в очеретах, гол[ова] чорно-бура, сама сіро-жовта, над очима чорненька смужечка.
Сайгак – коза степова, дика, рога пряменькі, прозористі, рило тупе.
Туман качається, полягає.
Мглава, замглило округи.
Мглистий. Імла.
Роса. (Була роса на світанню).
Дма росиста. Дощик траву росить. Роситься.
Падь – (malfais).
Вже зоряється. Півні співають та так вже частять.
Як стане сонечко ясненько сходити. Рано-порано. Рання доба. Зараненько. Зазорялось.
Посвіта удосвітня, рання, денна, вечірня.
Ясна посвіта – clair de lune.
Ой деню мій ясний, ой дешо прекрасний.
Дрімливий день, соняшний, скварний, промінистий, прозрочистий.
Тілько-тілько сонечко закотилось. По виді. На смерку, присмерком йшов. Вже змрок впав на землю. Улягома. Смеркло вже і постояло, а ви все пораєтесь. Ночної доби.
Місяць просвітив дорогу, стежечку. Ніч тепла, а така тиха. Темненької ночі, петрівної ночі. Видна ніч. А ніч видна. Зоряна, зориста ніч. Ніч нічку. Місяць ущербляється. На місяцю. Місяць круговий.
Виймається місяць – выбер[ется].
Середкресна дорога. Край битої доріженьки. Гостинець, на гостинцю. Шлях. Торівна дорога – [нерозб.]. Уторовав собі стежку. Тор правий.
В несвідомій дорозі. Коли лежать дві дороги. Дорога широкая, убитая, слізоньками политая. Доліста дорога, дорога устронна. Устронь – écarte, detourné.
Убочна, убочче, з убоччя. Вибік, вибочче – ch. detourné.
Вертеба – ch. creuf, detest.
Ішов схилком.
Даленя, чи блегомий світ.
Гон. Гоней четверга болота буде.
Знайшов троп. Біг за їм в тропи. Витропіть – dépister.
Не видно вже, а дорога снігова.
Туродний – indigene. Чужесельні, чужесторонні, захожі, перехожі. Подорожні. Іноземець. Приходень. Чужоземець. Замор’є, заморяне. Зарічче, зарічане. Забужане. Дніпронизові. Підземчане. Поліссє. Межирічче. Межигор’є. Побережні. По другій, по тамтій стороні. З тамтого берега Дністер.
Околія. Піднебне притулисько.
Підоблочче.
Такий утулочок, утулок, притулок. Ухронь, -а, -ьок.
Ухилок, -чок.
Затишок.
Придоба. У затінку.
Роззеленіли садочки.
Пах, запах. Душне – [нерозб.].
Душить. Увоніть. Вонно тут.
Ясень – frêne.
Явор – platane.
Граб, -ина – charme.
Клен – érable.
Поп’ялась лоза. Чепець.
Летіла сова з високого села: «Де б мені сісти, вар[еників] з’їсти?» – «От тут, тут, де Івас[ів] пуп».
Кутлярія – вроде цикория.
Упудить. Іжапка – росте [нерозб.], сидячи на возі, і коні не здержиш, обмертвієш, сумно стане. Розмордуються коні, перебігаючи те місце, хропуть, сопуть.
Без гомону живу, без плюскоти тихо дуже.
В’язнуча – вязкая.
Добротний – благотвор[ный].
Углебаю. Хлепче. Силник.
Таволга – вис[окий] кущ. Кора темно-жовта, листи довговасті, в кінцях зубчасті, цвіте червоно, невеличкі, пахнущі квітки пучками, купками по краю віток. Росте по сухих місцях.
Зелений здоровенний гай.
Зав’язь, в’язь.
Розпуковка, [розпук]аться, [розпук]овочка. Розквіт, -лий.
Зілина – tige. Зільничка.
Трав’яночка. Жмут – touffe, gerbe. Цяточки. Буйні трави. Нехай побуявіє, побуяє.
Урост, уростає.
Верховиночка.
Дерева починають броститись. Бруньки. Верховіття. Сплітаються купами.
Прилісок – [нерозб.].
Глухий бор. Гай, підгайний.
Дуб-довговік.
Гордовина – viorne. Горябииа. Жостер. (Таке дремуче, що й очі на спички повидовбуєш.).
Берестяк.
Подупляви [нерозб.] дерева.
Замохнатить. Замшалий.
Випрохнялий, спрохнялий. Крехке дерево.
Розквітлі гаї.
Огарь – осмал[енный] пенек.
Зитниця, -чка – [нерозб.]. Пижма.
Квасниця – éр. vinette.
Ширець – terre viorge.
Краснобокіть.
Дереза. Держидерево.
Окоренок – [нерозб.].
Байбарос – барбарис.
Ожина. Дерен. Кизил.
Закущуватись.
Збур’януватіть – зар[ости] бур[ьяном].
Осередки, осередок (дерева).
Суниці. Полувниці.
Уплодило вишення. Гроно, -а, виногроно – gr. de raisin.
Смагличка – morelle.
Ряса – [нерозб.].
Обніж – [нерозб.].
Жита такі, що і вуж не пролізе.
Збур’яніть. Хай житечко побуявіє.
Жижкая крапива, жалк[а], пеклива.
Не хилися, сосна.
Повой, берізка.
Повняки. Петрові батоги.
Івашкові головки.
Привертень – [нерозб.].
Незапоминайка. Розлог.
Красоля. Росянка – drosère.
Радостка – helichrysum.
Росичка – rossalis.
Рум янка – camom.
Васильки. Кійло. Божі ручки. Зозулині черевички.
У глиця – érodiev.
Люборіч – cuscute.
Рущичка, іглиця – [нерозб.].
Поточник – véron. cres.
Дідек – [нерозб.].
Коцодень – цвіте жовто.
Синєцвіт – синіми дзвониками, в’ється по деревах.
Трав’янка – цвіте накропляно.
Кушнець. Ранник. Затягач. Материнка (рани). Чорнобривці. Реп’яхи (бишиха).
Черешник гаєвий – цвіте жовто у косовицю.
Зірка. Мак сивий, біл[ий], черв[оний].
Капустелянці – цв[іте] синьо, черв[оно] і жовто.
Рута. М’ята кучерява, колодка.
Маруна – цв[іте] біло.
Купчаки жовті.
Ласкавець, -вчик зелений, цвіту нема.
Любисток листатий.
Барвінок.
Мак головистий, зіркатий.
Зірчак.
Любка синя, росте низенько.
Підліска, приліска – violette.
Конський щавель (жовтяниця).
Дзинзивер – цв[іте] синами] дзвоник[ами].
Берізка, дрік – зверобой (як кого ук[усить] скажений] соб[ака]).
Канупер, буряк, картопля – занози.
Очеретяна метелка – як хто опечеться.
Дрік – краска.
Цар-зіллє – нужа.
Корениться не дуже глибоко.
Розкорениться.
Зернина, зернитий.
Стручовиця.
Буквиця.
Бринить маківочка.
Волошки – васильки во ржи.
Материнка – мать-мачеха.
Аюр – аир (устил[ают] пол на троицу).
Дружелюбки (Куп[альские] венк[и]).
Чом не розвивалася, в листи не вбралася.
Смовдина.
Бузбоня.
Вінки плетуть молодій з барвінку з калиною.
<Поп’ялась.^>
Жаберіння.
Пловуха.
Очеретяний плав.
Латаття.
Шиляжина.
Кушбиряка.
Різак.
Ряска.
Павутиця.
Ситняг.
Лепеха.
Осота.
Косіть очерет та складайте в ожеред.
Моржі, морщики – morilles.
Решітки – масленки.
Рута.
Дзвоники.
Медок – синє цв[іте], росте при землі.
Копіт кінський – стелеться, кругл[е] листя (зуби парять).
Зозульчині черевички – шир[оке] листя, звивається у трубочку, а під сподом ягідки зелені, як зелепухи.
Бомб – висок[о] росте на версі, одн[а] квітка біла. На Куп[ала] вінки плетуть з усіх цих квіт[ів].
Латачче – по берегах, широкий] лист, а зверху жовт[і] квіт[ки].
Купчаки жовті, цв[ітуть] улітку.
Маруна – кв[ітки] біленькі, уквітч[аються], миються, щоб коси росли.
Купчаки – за ікону клад[уть].
Васильки – за образ кладуть], миються.
Любка – синє цв[іте], низенька, уся у квітках.
Тоя – синя. Вквітчаються.
Примітки
Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 478 – 484.