1. Священик – слуга і провідник народу
Дмитро Донцов
Вже чотирох вершників з Апокаліпсу з’явилися на овиді Европи, щоби незабаром залити її кров’ю, сплюндрувати вогнем і мечем.
Величезна, вкрита славою трьох останніх виграних воєн, армія цісаря німецького – лагодиться затопити маленьку Бельгію. І ось в цей час горячкового напруження і страшних очікувань – підносить свій голос кардинал Мерсіє, насамперед до священиків і навчає їх – як і що мають робити в цю грізну хвилину. Його приказ звучить: стояти з нацією і при нації, щоби не сталося в майбутнім. Їх обов’язок залишитися разом з паствою, кріпити її духа, розвивати героїзм її душі, підносити її відвагу, не заломитися при тяжкім іспиті, щоби «не посміялися над нами вороги наші». На ці теми виголошує кардинал дві проповіді:
1. До духовенства епископату в Маліні
Датована 11 серпня 1914. В ній звертається до священиків, як до своїх «дорогих братів»:
Надзвичайна ревність нашого духовенства зворушила і підняла нас на дусі.
Цілий легіон священиків, з-поміж білого й чорного духовенства, що так відрухово зголосилися нести священичі обов’язки у війську чи по шпиталях, зазнали прикрості, бо їм відмовили тої праці, якої вони домагалися. Але Господь не забуде їм їх шляхетного наміру.
Можуть наступити болючі обставини, які таки дадуть їм нагоду заопікуватися нашими дорогими воїнами. Ми не знаємо певно, коли і де відбудеться найближчий бій, що має бути жорстокий і кривавий.
Всіх закликає, хочби були на відпочинках, приготовитися і мати в порядку свої особисті документи.
Парохи, що опиняться в безпосередній небезпеці, мають відразу йти на поміч війську.
Попереджує, що ці добровільні священики не можуть з певністю розрахувати ані на харчі, ані на мешкання, зарезервовані для армії. Вони підуть на власне ризико і небезпеку. На війні, як на війні!
Богато парохів сумують тому, що вони мають лишатися дома, в той час, як інші мають змогу піти за голосом свого першого пориву.
Їхня праця, хоч скромна і неголосна, є тим не менше мила Господеві. Також вони виконують патріотичне післанництво. Хай заопікуються військом, що стоїть в їхній парохії, хай підтримують спокій серед населення, хай заохочують його закінчити жнива, хай потішають сумуючих і схвильованих. Загріваючи вірних до милосердних вчинків, хай перестерігають їх перед нерозважними кроками супроти ворогів..
Школи, що не гостюватимуть в своїх мурах ранених, можуть принести користь, коли створять захисти для дітей родин, які були змушені покинути свої домові огнища. В той час, як ці рядки дійдуть до вас, можливо, що вже наступить страшний вибух, що спричинить тисячі жертв. У перший вільний день в усіх парохіях єпископату мають бути відслужені Служби Божі за спокій душ тих хоробрих, що принесли на вівтарі батьківщини в жертву своє життя.
Нація охоплена героїзмом. Приєднаймося ж і ми, по нашій змозі, до цього пориву. Молімся і каймося! Постім і поручаймо піст християнським родинам бодай одного разу на тиждень. Заохочуймо вірних, щоб подбали про чистоту своєї совісті і про строгість своїх звичаїв, для того, щоби Господь був ласкавий, благословити далекозорість наших вождів і мужність наших воїнів.
До Тебе, Господи, підношу душу мою.
Боже мій, на Тебе уповаю, не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішалися побідою надо мною. (Пс. XXV, 1 – 3).
У славний день звільнення нашої землі ми зуміємо дати прилюдний доказ нашої вдячності Святому Серцю Ісусовому, Пресвятій Діві і св. Иосифу. Ви всі, спільно з нами, сьогодні це обіцяєте. – Отці парохи мають ознайомити своїх вірних зі змістом цього листа.
2. До вірних епископії в Маліні
Наші дорогі брати! Ще ніколи не відчували ми такої душевної близькості з духовенством і вірними нашої дієцезії, з цілою великою бельгійською нацією.
О так, вона є велика! Велика через свого Короля, що без перерви бореться на чолі трьох союзних армій за увільнення наших земель, велика через свій уряд і начальну команду, що відвернули від нас грізну небезпеку; велика через своїх синів, що вмирають, щоби ствердити, що право і честь! є вартніші за життя, або які без вагання займуть славні місця тих, що полягли.
Бельгія пише на полях своїх боїв найславнішу сторінку своєї історії.
Але те, чого вона не записує, те, чого лише сам Бог є свідком, це героїзм душ. Лише деякі познаки його бачимо ми, але як богато вони говорять !
В неділю, підчас процесії, яка відбулася в місті Малін, на честь Богородиці з Ансвіку і під протекторатом мощей св. мученика Ромбарта, – один батько простягнув до мене свою міцну руку: – Я маю шість синів – сказав він мені – всі вони у війську.
Одна молода мати пише до мене: – Мій найстарший син пішов на фронт, я мала досить відваги, щоб поблагословити його.
Один робітник має семеро дітей; – я не можу опертися поривові, що тягне мене в ряди війська, – каже він до мене, – але ж ви подбаєте про мою жінку і дітей.
А як шляхотні в своїй похмурій самітносте сі скромні жінки, котрих чоловіки пішли з кіньми, стайні порожні і вони змушені в руках зносити до дому збіжжа з поля.
А наша аристократична молодь, про яку часами думали, що вона захоплена лише розвагами і грою, вона, згідно зі своїми старими традиціями вірності і честі, захоплена, створила корпус охотників, який своєю кількістю і відвагою перевищив всі сподіванки. Я поблагословив цілі сотки тих відважних юнаків щасливий, що хоч на хвилину міг заступити їм відсутних батьків.
Брати мої, я мушу зупинитися, бо моє перо не замовкло би, якби я захотів переповісті тут всі ті героїчні вчинки, яких зворушеними свідками ви і ми були на протязі тих восьми день.
Ми не знаємо самі величі душі нашої країни.
Терпіння відкриває нам людську душу. Коли старець Симон повідомляє, що Христос має перенести сграсті, а душу Його божественної матері перейде меч, він додає рівночасно, що всі ці кріваві переслідування будуть для того, «щоби відкрилася многих сердець думки». (Св. Луки ІІ, 35).
Бельгія в цій самій годині справджує ці натхнеш пророцтва.
Ціла нація, без ріжниці племен і партій, піднеслася вище всяких особистих справ; всі її надії скеровані до одного ідеалу: батьківщина, її свобода, тріюмф її права.
Будьте відважні, мої дорогі брати, наше право, ми твердо віримо в се, переможе!
По правді кажучи, воно вже тріюмфує. Тому що ціла Европа оплсекує геній і рішучість наших вождів, мужність наших військ, гордість нашої нації.
Молімся дальше, щоби успіх зброї зміцнив моральну перемогу нашого патріотизму.
Церкви в наших парохіях не порожніють; на світанку всі є на Службі Божій і богато підходять до причастя; по полудні спільна молитва в родинах; о восьмій годині адорація Св. Сакраменту, спів Літанії Святим і семи покаянних псалмів, безпереривна рецитація молитов в Божому домі; публичні процесії; всі ці релігійні маніфестації, що відбуваються спокійно, зі схвильованою, але міцною душею, зі серцем змученим, але твердим – достаточно свідчать про ваше единодушие довіря до милосердя Божого.
Будьте відважні, мої браги, будьте сталі у вашій вірі, у вашім каяттю, у вашім милосердю. Вище всього поставте чистоту вашої совісті. Найголовніше в першу чергу, не те, що бачить світ, лише те, що є в серці, в тім невиднім куточку, куди може лише заглянути погляд божественної справедливості і любови.
Християнські матері, ваші сини, покидаючи вас, примирили душі свої з Богом. Підтримуйте їх віру, коли писатимете до них. Поручіть їх ангелу хоронителю. Оживлюйте благочестивих, що залишилися у ваших огнищах.
Як висока не була б вартість наших військ, проникливість наших генералів, сила наших союзників, Бог залишається найвищим судією історії.
Хіба не відчувають наші віруючі душі підчас цієї страшної переломової хвилини, яку переходить Европа, що над нами є предвічна влада Того, хто все бачить, все може, але хто рівночасно є батьком, що нас любить.
Я шлю вам, мої дорогі брати, вам, нашим комбатантам, вашим огнищам, вашим настоятелям, вислови моєї зворушеної любови, моєї батьківської гордості й моє єпископське благословення.
Святе Серце Ісусове, охорони Бельгію!