7. Через муки до воскресения
Дмитро Донцов
В проповіді, яку дальше наводимо, знаходимо зворушливий відклик до вічного, таємного звязку між терпінням і тріюмфом, зусиллям і нагородою, вірою і спасениям, мукою й перемогою; до того таємного звязку, який, мов пригадку, тримає Мерсіє перед духовим зором пастви, щоби не охляла в опорі і не впала в зневіру, бачучи тріюмф німців.
Перша неділя в тижні Св. Вервиці 1916.
Так іспит є довгий. Я чую, як ви щодня повторяєте се і немає нікого, я гадаю, хто не поділяв би вашого почуття.
І коли він скінчиться?
Одного дня, коли наш божественний Спаситель розповідав своїм апостолам про нещастя, що попереджуватимуть кінець світа, про голод, пошесті, війни, землетруси, атмосферичні забурення, слухачі спитали його: Скажи нам, коли се буде? (Св. Мат. XXIV, 3), а божественний Спаситель відповів: Ніхто не знає сего, навіть Син чоловічий (Св. Мат. XXIV, 36). Іншими словами до завдання Сина Божого не належить відкрити се людству. І дійсно, вам не треба знати, чи світ треватиме ще тисячу років, десять тисяч чи десять міліонів; ані те, чи ви умрете в молодості, чи в зрілім віці, чи в крайній старості; найважнішою річю є, щоби ви знали, що ви вирятуєте вашу душу, і що у всемогучих руках Творця маєте бути слухняним знаряддям, щоби славити Його Св. Імя, щоби повстало Царство Його, щоби була воля Його.
Господь говорить до нас зовні і з нутра. Зовні – через чудеса природи і через досвід, якого нас вчать випадки. В нашому нутрі говорить він до нас через ніжний подих ласки Духа Святого. Голос природи є на загал гармонійний, супокійний, немов урочистий похід сонця в просторі, немов шум води, ріст збіжа, повільна зміна пор року. Але часами є він могутний і грізний, як голос грому і вибух пороху, як зрив бурі, від якого тремтить земля і вулькани виригують ляву.
Історія має також свої мирні доби, доби зосередженої праці, господарських, мистецьких, інтелектуальних, цивілізаційних успіхів, але в певні хвилини пристрасті розгулюються, ненависть задушує голос любови, смерть немов би тріюмфує над життям… Але у всіх сих випадках се говорить Господь! Кожна історична доба се сторінка в божественній книзі Провидіння. Ми пишемо сю сторінку, але се могутна і доброчинна Воля Всемогучого тримає перо. Від нас залежить писати її золотими чи крівавими літерами, але книга мусить бути написана. У вічності ми знайдемо сю книгу і тоді всі дізнаються, в якій мірі й як кожний з нас співпрацював в написанню її. Поки історія тече, книга зачинена і запечатана: божественний Агнець, що пролляв свою кров за наше спасения, сам один має можність зламати сім печаток, якими запечатані її таємниці. Останну печатку зломиться тоді, коли сей божественний Ісус, що зволив знизитися до нас і одягти нашу плоху постать, щоби принести себе в жертву за нас, поверне до нас у величі своєї Слави, сидячи на хмарах, з’Хрестом страшного Суду в руці, і своїм голосом, могутнішим за грім, промовить до кожного зі своїх сотворінь: Прийди благословенний Отцем моїм, і увійди в божественне Царство, яке я приготовив тобі, або відійди, проклятий, до вічного вогню, яке створив діявол для тих, що стали рабами його.
Се будуть останні голосні слова, що впадуть з уст Богочоловіка: слова рішаючі, безповоротні, які на віки вічні поставлять нас серед вибранців слави, або серед окаянних пекла… Чиж ви, мої дорогі брати, думаєте про се і чи досить думаєте про се? Чи ви вмрете молодими, чи старими, чи в ліжку, чи на полі бою, далеко, чи близько від ваших найближчих, яке се все має значіння? Чи дні вашого життя перейдуть тихенько коло укоханого домового вогнища, де повно благобуту, де ви будете оточені дружбою і повагою; або може будете жити в терпінню, в самітності, злиднях, або під тягарем понижень, недовіря, гнету. Що то все остаточно значить для вас? Щоби з вами не сталося, є у вас щось, що ніхто і ніщо не має змоги порушити, то є ваша душа. І ся душа, яка належить до вас, яка є Іваша, якої ви є господарем, вона зроблена, щоби насолоджуватися Богом, вона буде насолоджуватися Богом, коли ви сего захочете.
Наш Господь Ісус Христос дає нам в таємниці своєї Смерти і свого безперєривного Воскресения в Святому Причасті, ключ до подій. Зі смерти родиться життя.
Війни не повинні б були заколочувати мир серед людства. Первісним наміром Провидіння було підпорядкувати пристрасті розумові, щоби вони ніколи не ставали на перешкоді згоді поміж родинами, ані народами. Але гріх опрокинув сей благостний намір. В наслідок гріха нелад увійшов до історії. Гордість, користолюбство порушують рівновагу; покарання насилля, збройна оборона стали необхідні для привернення рівноваги. Війни стали неминучими, і доки істнуватимуть на землі винуватці, які позволяють, щоби пристрасть брала в них гору над розсудком, розсудок над божественною волею, – загальний пацифізм лишиться химерою. Замало сказати: хотіти мира задля миру, мира за всяку ціну, бо се означало би з однаковою байдужістю приймати право і безправя, правду і брехню, се було би трусістю і безчестям. Великий артист завжди вміє зробити так, щоби суперечносте знайшли розвязку в гармонії. Під пензлем геніяльного майстра гидке, через контраст, розпливається в найвищій красі.
Ось так божественне Провидіння, яке бажало лише добра, знаходить в таємницях своєї мудрості, засоби перетворити сей світ, збурений і зогиджений через гріх наших прародичів, і через наші особисті злочини, в спасенний твір, що переходить в своїй величі і моральній досконалості, плян його первісного образу. Бог, що є всемогучий і найласкавіший, не допустив би, каже св. Августин, до найменшого лиха в своїм творі, якби не був на стільки могучий і ласкавий, щоби могти навіть з лиха видобути добро. І ви собі пригадайте, мої брати, що кожного року у Велику Суботу, оголошуючи Воскресения Христа, Церква має право співати: О так, гріх Адама був потрібен, щоб його могла перекреслити смерть Христа! О так, щаслива була та провина, що дарувала нам такого могучого Спаса!
Жорстокі події, яких ми є свідками ось вже два роки, є наслідком людських пристрастей, які ми мусимо оплакувати і проклинати. Але від нас задержить піднестися своїм розсудком і вірою до вищого і мудрішого зрозуміння наміру Провидіння. Якаб не була вона жахлива, мука нашого божественного Спасителя була спасенна і спасенна для Нього, бо вона Йому заслужила Його славне Воскресения, Його Вознесения, Його панування над світом. Спасенна для нас, бо з того часу, коли тільки ми з Ним терпимо, то для того, щоби прославитися з Ним (Посл. до Римлян VIII, 17). Таке є, брати мої, основне розвязання найістотніших проблем життя осіб і народів: мука перед Воскресениям, смерть, щоби прийти до життя, хрест, щоб увійти в славу.
Пророки Ісаїя, Єремія, Єзекіїл, Даниїл, Нан, Набакук і інші, мали своїм завданням привести вибраний народ і його гнобителів Єгиптян, Асирійців, Халдеян, Вавилонців до поважання закону; вони їм незмінно проголошували, що в руїнах і крови, вони знайдуть рівночасно свою кару і підставу свого відродження. Оскільки бельгійський нарід, збагне сю божественну науку, він уважатиме тих два трагічні роки, які він перейшов, як підставу для пориву до могутнішої будучності, до відновлення енергії, до палкішої віри в безмежні можливосте, якими розпоряджає християнська нація.