Географічний, історичний та економічний опис українських земель у Російській імперії станом на початок 1780-х рр.

Луняк Є.

Р. 429. – Малоросійська губернія.

Ця губернія межує на півночі з Могилівською, на сході – з Білгородською та Слобідською, на півдні – з Новоросією, на заході – з Польщею. Вона поділяється на десять полків.

І. Київський полк, поділений на шість сотень.

Київ, столиця, стоїть на Дніпрі й розташований на 48-му градусі 47 мінут 30 секунд довготи та 50-му градусі 30 мінут широти, в 852 верстах від Москви. У відповідності до польських істориків, він зобов’язаний своїм іменем одному слов’янському володарю, якого звали Кий, котрий його побудував близько 430 р. Знаємо, що Аскольд і Дір правили тут після нього, а новгородські князі тут встановили свою резиденцію в 880 р. В 1037 р. великий князь Ярослав Володимирович проголосив його столицею Русі. В ХІІІ ст., після татарської навали, він перейшов під владу князів Литви, а потім дістався Польщі. Він повернувся до Росії в 1667 р. через Андрусівське перемир’я й остаточно ця могутня держава отримала його назавжди в 1686 р.

Київ поділено на три міста, з яких утворено одне, обнесене спільним оборонним валом. Перше – Печерська фортеця з передмістям; друге – саме стародавнє місто Київ; третє – Поділ. Кожне з них має свою осібну фортецю.

Р. 430. – Печерська цитадель побудована на південному пагорбі. Губернатор і військовий комендант перебувають тут. Вона містить казарми, військові магазини, численні церкви й багатий монастир, який має її ім’я. Тут знаходяться дві звивисті печери, подібні до просторого лабіринту. Вони поділені на житла та каплички, які ховають тіла великого числа ченців, котрих руська церква прилучила до лику святих. Найбільше зростання багатств цьому монастирю приносять часті паломництва, які сюди здійснюються. Кажуть, що життя в цих печерах і катакомбах почалося від Іларіона, святого та церковного книжника, який жив у самотності й був обраний київським митрополитом за одностайної згоди духовенства в 1051 р. Їх розширення було продовжене ченцями Антонієм і Феодосієм, які заснували цей монастир наприкінці ХІ ст. Він містить досить гарну бібліотеку та школу для молодих людей, які визначили себе для духовного стану. Тут перебуває митрополит. Фортеця обнесена частоколом і дев’ятьма бастіонами. Доволі просторе передмістя та всі його будинки належать ченцям. Стародавнє місто розташоване на півночі, воно захищене кількома зубчастими укріпленнями. Воно містить у собі храм святої Софії та Свято-Михайлівський монастир, де знаходиться зібрання найцінніших реліквій. Поділ розташовано в долині понад Дніпром. Тут є палац з великим садом. Він має окремі магістрати, які жодним чином не підпорядковані коменданту. Це місто має гімназію, до якої відправляють студентів з усіх країв імперії. Дев’ять ченців виконують тут функції професорів. Коли Київ перебував під польським пануванням, тут перебував римський єпископ, колегія єзуїтів і монастир домініканців.

Вишгород. Руські літописи мають часті згадки про це

Р. 431. – місто. Воно розташоване на високому пагорбі, який омивається Протвою. Його територія, складена з п’яти містечок і тридцяти шести селищ, включає, згідно із останнім переписом, 5 200 душ. Імператриця Єлизавета подарувала його графу Олександру Івановичу Шувалову, який побудував тут лікарні. Тут відбуваються два досить велелюдні ярмарки.

ІІ. Ніжинський полк, сформований з чотирнадцяти сотень.

Ніжин розташовано на Острі, який впадає в Десну, за 138 верст від Києва. Це один з чотирьох найбільш укріплених міст, де перебуває залога та комендант. Його оточено земляним валом. Тут проживає багато греків і вірмен, які проводять жваву торгівлю з Туреччиною, Польщею та Сілезією. Щорічно тут відбувається відомий ярмарок.

Згідно з астрономічними спостереженнями професора Іноходцева [394], Ніжин розміщується на 51-му градусі 2 мінути 45 секунд широти та 49-му градусі 22 мінути 30 секунд довготи від Іль де Фер та 30-му градусі 22 мінути 30 секунд за паризьким меридіаном. Відхилення магнітної стрілки складає 10 градусів на захід.

Батурин розташовано на Сеймі, який впадає до Десни, в 219 верстах від Києва. Це місто було гетьманською резиденцією до 1708 р., коли його зруйнували за наказом Петра І через зраду Мазепи. Його згодом було відбудовано, а імператриця Єлизавета мала його у своїй повній власності; потім як рангове місто (la ville de Potchet) [з російської – «город почета» – Є. Л.] його передали маршалу графу Розумовському, останньому козацькому гетьману.

Глухів, місто розташоване на Есмані, в 302 верстах від Києва і в 330 – від Москви, на 52-му градусі 2 мінути 30 секунд довготи та 51-му градусі 40 мінут 45 секунд широти. Після зруйнування Батурина він перетворився на

Р. 432. – гетьманську резиденцію. Тут перебували також суди й управління.

ІІІ. Чернігівський полк, який має шість сотень.

Чернігів, що на Десні, існує вже з Х ст. Це була столиця князівства того ж імені, яке було одним з найбільших на Русі. В 1026 р. князі Ярослав і Мстислав тут домовилися про розмежування свої володінь. Це місто зазнало великих спустошень від татар. Воно має сьогодні російську залогу, коменданта, архієпископа, семінарію та друкарню.

ІV. Стародубський полк, який має десять сотень.

Стародуб розташовано на Ваблі [395] в 494 верстах від Москви. Це одне з чотирьох найбільш укріплених міст. В стародавній історії бачимо князів з таким іменем, які були нащадками князів Володимирських і підкорилися Івану Васильовичу в 1500 р.

Новгород-Сіверський стоїть на Десні. Йому дають назву Сіверський, бо він розташований на північ від Києва. Ця земля з давніх-давен носить назву Сіверщини, а населення цього краю називали сіверянами.

V. Переяславський полк, що має шістнадцять сотень.

Переяслав, що в 60 верстах від Києва, стоїть на Трубежі, який впадає у Дніпро. Це місто завдячує своїм заснуванням Володимиру І, і його самостійні князі походили від Рюрика. Воно також було одним з чотирьох найбільш укріплених міст. Саме в Переяславі козаки піддалися Росії 6 січня 1654 р. Це місто має форт з російською залогою, єпископа та семінарію.

VІ. Прилуцький полк, складений з семи сотень.

Р. 433. – Прилуки розташовано на Удаї в 120 верстах від Києва.

VІІ. Лубенський полк, складений з дванадцяти сотень.

Лубни дуже гарне місто, побудоване на пагорбі, який омивається Сулою. Його широта – 50 градусів 37 мінут; його довгота за Іль де Фер 50 градусів 31 мінута 10 секунд. Відхилення магнітної стрілки 9 градусів 5 мінут на захід. Петро І влаштував у цьому місті військову аптеку, призначену для польових військ.

Глинськ на Сулі. Саме від цього міста походять князі Глинські, що так відзначилися в анналах історії Росії та Польщі.

VІІІ. Гадяцький полк, сформований з дев’яти сотень.

Гадяч, за 220 верст від Києва, є містом, побудованим на пагорбі, поряд з підніжжям якого тече Псел, що впадає у Дніпро. Читачі мабуть пригадують, що під час зими 1709 р. більше двох тисяч воїнів з армії Карла ХІІ загинуло тут від холоду, а ще більше число відморозило собі кінцівки поряд з цим містом, про яке йде мова.

ІХ. Миргородський полк, сформований з п’ятнадцяти сотень.

Сорочинці, головний центр цього полку є маленьким містечком.

Миргород стоїть на Хоролі, що впадає у Псел, а той тече до Дніпра. Він віддалений на 30 верст від Лубен.

Х. Полтавський полк, утворений з шістнадцяти сотень.

Полтава – це фортеця, розташована на узвишші, поблизу

Р. 434. – Ворскли, в 120 верстах від Лубен. Тут перебуває російський комендант. Полковник козацького полку має у розпорядженні тільки своє військо. Міщани тут проводять жваву торгівлю з Кримом та Польщею. Це місто назавжди прославилося поразкою Карла ХІІ.

Переволочна – місто та прикордонна фортеця на Дніпрі в 70 верстах від Полтави. Воно має російську залогу й артилерію. Саме вище цього міста Карл ХІІ перетнув ріку після програшу битви й саме поряд з ним генерал Левенгаупт здався у полон разом з військовим корпусом, яким він командував.

Малоросійську губернію перетинають ріки: Дніпро, Десна, Хорол, Псел, Остер і Сула.

Десна, що бере витоки поблизу Рославля, тече через міста Брянськ, Трубчевськ, Новгород-Сіверський, Сосницю, Чернігів, Остер, Київ і впадає у Дніпро. Її береги високі, вона є досить глибокою від Брянська до Києва й може носити кораблі. По ній сплавляють багато дерева.

Сула бере свій виток нижче міста Ромни. Вона перетинає Глинськ, Лохвицю, Санжари, Лубни, Лукомль і впадає у Дніпро. Її береги високі, а води болотисті.

Україна, завдяки своїй родючості та температурі свого клімату, може розглядатися як земний рай імперії. Це простора рівнина, яку перетинають чисельні прекрасні річки.

Руські хроніки часто згадують про дві значні річки, які протікають в цій країні: це Трубіж і Стугна. У їхніх давніх руслах знаходять рештки великих човнів. Але сьогодні вони складають лише поєднання розрізнених боліт.

Р. 435. – Тут є степи, поля та чарівні переліски. Також вона дає врожаї у такому обсязі, що місцеві мешканці не мають достатньо місця, щоб їх зберігати. Її землі придатні для всіх видів культур. Вона постачає багато воску, меду, тютюну, конопель, льону і т. д. В правління Єлизавети та Катерини ІІ тут намагалися розводити шовковицю, однак дотепер ця спроба не увінчалася тим успіхом, на який варто було сподіватися, чи то через помилки тих, хто мав слідкувати за здійсненням цього розведення, чи то через обставини, які вона зустріла з боку місцевих людей. Відсутність успіхів не повинна стати причиною для відмови від цього корисного проекту. Мій батько бачив плантацію [писав Леклерк-син – Є. Л.], яку мсьє радник Теплов створив у цій країні в 1759 р. Шовковиці тут були численні та багатообіцяючі. Я роблю з цього висновок, що з більшим розумом, пильним доглядом і більш чітким захистом з боку уряду, козаки України змогли б утвердити у себе дану галузь вигідної торгівлі.

Грунт України здається придатним також для вирощення таких культур, як виноград та оливки. В основі її грунту лежить чорнозем, просякнутий селітрою. Пасовиська тут чудові. Козаки утримують на них багато табунів, коні в яких жваві та кремезні. Скот тут великий та дужий і перевищує величиною європейський. Україна щорічно продає близько десяти тисяч биків, яких відправляють до Сілезії та Саксонії. Річки тут постачають багато прекрасної риби та водної птиці. Ліси сповнені дичиною. Зрештою, Україна була б однією з найщасливіших країн у світі, якби сарана, що прилітає з Криму, не була її бичем, якби люди слідували за природою та якби вона мала сполучення з морем. Козаки мають високу статуру, кремезні, горді й дуже ревниві до своєї свободи; однак вони також

Р. 436. – непостійні та п’яниці. Я відсилаю читачів до ІІ тому «Давньої історії Росії».

Вся Україна в достатній кількості сповнена селітри. Часто трапляється, що її знаходять у стані кристалізації, не до кінця готову, але близьку до того, прямо на всьому просторі землі. Мсьє Гмелін [396] спостерігав у багатьох місцях, що рогата худоба та вівці роблять діри в землі на півліктя глибини, щоб видобувати крупинки солі.

В Україні виробляють багато хлібної оковитої. Її роблять разом з терновими ягодами, prunus spinosa, найбільш зрілими, які легко роздавлюються. Повсюди виробляють відповідну кількість хлібної горілки. Цю суміш ставлять у тепле місце, щоб вона зазнала бродіння. Коли оковита повністю просякнеться плодами, її відфільтровують. Навіть заможні особи вважають цей лікер більш приємним, віддаючи перевагу перед спиртними напоями з Франції цій хлібній горілці. Також в цій країні готують вишневе вино, дуже приємне й корисне. Також роблять його з додаванням малинового соку, rubus idaeus, змішаного з цим вином.

Назва «Україна» походить від слів «край», «країна», що означає прикордоння, порубіжжя, окраїну. Це подібно до того, як країну рівнинних татар називають Буджаком, тобто краєм, кутом, оскільки вона обмежується Дунаєм під доволі гострим кутом…

Слобідсько-Українська губернія.

Р. 440. – Ця губернія має на півночі Білгородську, на сході – Воронезьку, на півдні – Новоросійську, а на заході – Малоросійську.

В 1650 р. під час козацько-польської війни значне число з цих козаків перейшло разом зі своїми родинами на інший берег Дніпра; звідти вони відправилися до Білгородської губернії, де їм відвели пустельні землі та дали дозвіл жити за своїми законами. З них тут сформували згодом п’ять гусарських полків, які так відзначилися в роки останньої війни з турками.

Ця губернія ділиться на п’ять провінцій.

І. Харківська провінція.

Харків, столицю, розташовано на річках Харківка та Лопань, за 630 верст від Москви. Тут є десять церков і два монастирі, а також колегіум, де викладають теологію, латину та німецьку мову. Тут перебуває губернатор. Професор Іноходцев визначив у 1783 р. довготу та широту цього міста. Його широта 49-й градус 59 мінут 22 секунди, а довгота за Іль де Фер – 53-й градус, 51 мінута; відхилення магнітної стрілки на 7 градусів 45 мінут на захід.

ІІ. Острогозька провінція.

Р. 441. – Острогозьк, провінційне місто у місці злиття Острогощі та Сосни, через яку побудовано міст. Його засновано в 1652 р. Воно розташоване на цілковито рівнинній місцині. Тут є досить простий вал, маленький арсенал і пороховий склад, що й утворює в певному сенсі військове містечко. Воно має лікарню для бідняків і монастир, куди навідуються миряни. Число мешканців становить 3 719 козаків і близько 200 інших жителів. Тут відбувається жвава торгівля горілкою, і в 1768 р. місцеві мешканці продали тут 200 тисяч відер лише до Великоросії. Вони мають право на гуральництво та торгівлю оковитою, купівлю та продаж кріпаків та інші привілеї, які надані їм Олексієм Михайловичем. Рибня є передмістям цього міста. Воно отримало свою назву від слова «риба», оскільки поблизу є озеро, багате на рибу. Поряд з цим містом в 1768 р. утворилася німецька колонія з 72 сімей.

ІІІ. Сумська провінція.

Суми, провінційне місто на річці Псел, в 604 верстах від Москви.

ІV. Охтирська провінція.

Охтирка, провінційне місто на річці з такою ж назвою, яка впадає у Ворсклу. Вона знаходиться за 684 верст від Москви.

V. Ізюмська провінція.

Ізюм, провінційне місто. Це укріплене місто на пагорбі поблизу Донця. Щоб посилити його міць, тут побудували редут на сусідньому пагорбі.

В 18 верстах від Острогозька знаходиться Дивогорський (Disvogorkoї) монастир, поблизу якого можна побачити двадцять пірамід, вишикуваних у

Р. 442. – єдину лінію, в двох-трьох туазах одна від одної. Ці піраміди здалеку видаються такої правильної форми, що їх можна сприйняти за витвір мистецтва. Вони мають близько вісімнадцяти п’ядей висоти, вісім п’ядей дев’ять дюймів ширини та шість з половиною п’ядей товщини. Перша з цих пірамід, яка тулиться до монастиря, є найвизначнішою та найбільшою. Всередині неї побудували церкву, сюди ведуть досить довгі підземні сходи у вигляді спіралі. Невідомо, до якої епохи треба віднести будівництво цих споруд. В другій піраміді міститься чернеча келія, кімната для послушників у третій. Інші не містять нічого цікавого, окрім скам’янілих мілепор.

Новоросійська губернія.

Р. 443. – Цю губернію утворено в 1762 р. Вона носила спочатку назву Нової Сербії через велике число родин іллірійських сербів, які осідали тут, починаючи з 1754 р. Вона розташована між Дніпром і Бугом у верхів’ях Великого та Малого Інгулу на кордонах з Польщею. Вона межує на півночі із Слобідською Україною та Воронезькою губернією, на сході – з Доном, на півдні – з Азовською губернією та на заході – з Бессарабією. Вона поділяється на дві провінції.

І. Єлисаветградська провінція.

Кременчук, столиця, розташований на березі Дніпра. Тут перебувають очільники цієї провінції.

Єлисаветград, що стоїть на Інгулі, розташований на 47-му градусі 23-й мінуті широти. Його збудовано в 1754 р. імператрицею Єлизаветою, яка йому й дала своє ім’я. Тут перебуває комендант, комісар з питань кордонів та інспектор, що наглядає за розкольниками.

Січ запорозьких козаків була включена до цієї провінції. Вона займала простір у 200 верст. Вона розташовувалася на західному березі Дніпра на 47-му градусі 31-й мінуті широти та 52-му градусі 1-й мінуті 30-секунді довготи.

ІІ. Катерининська провінція,
яка складається з українських ліній.

Петро І сформував цей проект будівництва таких оборонних ліній, щоб зупинити набіги кримських татар. Імператриця

Р. 444. – Анна його здійснила в 1731 р. Вони були зведені в 1732 р., однак форти побудовано тільки в 1740-му. Ці лінії, з яких права доходить до Дніпра, а ліва – до Донця, включають шістнадцять фортів та чотири укріплених містечка. Ці форти мають кожен гарний земляний бруствер, рів, наповнений водою, та контрескарп, обнесений частоколом. Крім цих шістнадцяти фортець, є також 142 редути і редани вздовж всієї довжини ліній, які захищаються десятьма кавалерійськими полками та одним драгунським.

Білевська Кріпость або Білевськ є найбільш значною серед цих фортець.

Le Clerc [dit], Clerc Nicolas-Gabriel, Leclerc Antoine-François. Histoire physique, morale, civile et politique de la Russie Moderne. – P.: Chez Froullé, Libraire, 1785. – T. 2. – 619 p.

Примітки

394. Петро Борисович Іноходцев (1742-1806), російський астроном.

395. Це не зовсім точно, Стародуб стоїть на річці Бабинець, яка є притокою Ваблі.

396. Самуель-Георг-Готліб Гмелін (1744-1774), німецький природознавець, який працював у Російській імперії.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 389 – 396.