4. 8. Геополітичні зміни на південному сході Європи та занепад козацького ладу в Україні у висвітленні французьких авторів другої половини ХVІІІ ст.

Луняк Євген

Розглядаючи суспільно-політичні реалії середини ХVІІІ ст., зауважимо, що, при всій очевидній привабливості для дослідників проблеми «Полтави» в історичному ракурсі, на той час протистояння між Карлом ХІІ і Петром І було затінене іншими важливими подіями. Російська імперія відбулася як велика і могутня європейська держава, що постійно поширювала свою експансію в світі. Ліквідація автономії України та козацького ладу тут були цілком очікуваним явищем, зважаючи на посилення російської присутності на півдні. Існування Гетьманщини стояло на заваді зміцненню централізованої імперії. Саме тому ігнорування царським урядом вакантності посади гетьмана після смерті Апостола в 1734 р. розглядалося сучасниками, як де факто ліквідація гетьманства взагалі. І власне тому піднесення братів Розумовських при дворі, а особливо призначення новим гетьманом України молодшого з них Кирила спричинило справжній фурор і хвилю зацікавленості особою нового очільника «країни козаків» у Європі.

Діяльність Розумовських та інших українців в Росії знайшла своє відображення в творах багатьох сучасників. Так, відомий французький авантюрист П’єр-Анж Гудар (1708-1791), котрий певний час проживав при петербурзькому дворі, згадував про подорож Єлизавети Петрівни до Києва в Україні (à Kiow en Ukraine) в 1744 р., а згодом відзначав важливу роль Кирила Розумовського, якого він називав «маршалом, козацьким гетьманом, віцекоролем України» (le Marechal de Rosomowsky, le Cosaque Hettman Viceroi de l’Ukraine), у змові проти Петра ІІІ [1213].

Історик і журналіст Жан-Шарль Лаво (1749-1827) [1214], посилаючісь на свідчення секретного агента в Петербурзі, також засвідчував визначне місце при дворі Єлизавети її улюбленця Олексія Розумовського (Razumofski, Razoumofski) та активну участь українського гетьмана, його молодшого брата, у палацовому перевороті 1762 р. [1215] Дуже докладно описано в творі Лаво змову Мировича та судовий процес над заколотниками (1764). Автор не забуває зауважити, що останній був онуком учасника мазепинського антиросійського повстання й народився в Україні (насправді, як відомо, Василь Якович Мирович (1740-1764) з’явився на світ у Тобольську, де перебував на засланні його батько) [1216].

У спогадах вищезгаданого Християна-Фрідріха Швана відмічається вплив на Петра ІІІ його фаворита Андрія Васильовича Гудовича (1731-1808), якому свого часу навіть пророчили наступництво гетьманства за Розумовським [1217].

Значну увагу братам Розумовським і Гудовичу приділено в «Історії, чи анекдотах про російську революцію 1762 р.» французького літератора, історика та дипломата, члена Французької академії, Клода Карломана де Рюльєра (1735-1791). Подібно до інших авторів, він відзначає особисту відданість Гудовича Петру ІІІ та активну участь українського гетьмана у змові на користь Катерини ІІ. Кирила Розумовського де Рюльєр характеризував наступним чином:

«Цей граф Розумовський був простим козаком, який з найменших низів, в яких він вів своє життя, раптово піднявся, завдяки шлюбу свого брата з покійною імператрицею, до такої найвищої милості, що заради нього навіть було відновлено посаду гетьмана, тобто суверенного начальника козаків. Цей чоловік, наділений колосальною вродою, тримався подалі від інтриг і всілякого подібного роду справ. Його присутність була бажана при дворі, а імператор трактував його як фаворита та улюбленця народу, бо посеред цих почестей і пишноти, простота його поведінки дозволяла думати, що він жодним чином не забув про своє походження» [1218].

Де Рюльєр перебував на дипломатичній службі у Петербурзі під час палацового перевороту 1762 р., тож його свідчення мають характер й історичного джерела.

Примітки

1213. [Goudar P.-A.] Memoires pour servir a l’histoire de Pierre III, empereur de Russie, publie par Mr. D. G***. – Francfort et Leipzig: Aux depens de la Compagnie, 1763. – 150 p. – Р. 19, 56-57.

1214. Сомов В. А. О книге Ж.-Ш. Лаво «История Петра III…» // Книга в России XVI-cep. XIX в.: Книгораспространение, библиотеки. читатель: Сб. науч. тр. – Л., 1987. – С. 102-116.

1215. [Laveaux J.-Ch.] Histoire de Pierre III, empereur de Russie, suivie de l’Histoire secrete des amours et des principaux amans de Catherine II. – P: Maison la Brisse. – An VII (1799). – Т. 1. – 360 p. – Р. 66, 257-258.

1216. [Laveaux J.-Ch.] Histoire de Pierre III, empereur de Russie, suivie de l’Histoire secrete des amours et des principaux amans de Catherine II. – P: Maison la Brisse. – An VII (1799). – Т. 2. – 360 p. – Р. 105-154.

1217. De la Marche C. F. S. [Christian Friedrich Schwan]. Nouveaux memoires ou anecdotes du regne et du dethronement de Pierre III… – Р. 104; De la Marche [Christian Friedrich Schwan]. Histoire et anecdotes de la vie, du Regne, du Detronement & de la mort de Pierre III, dernier Empereur de toutes les Russies… – Р. 104.

1218. Rulhiere C.-C. de. Histoire, ou Anecdotes sur la revolution de Russie en l’annee 1762. – P.: Chez Desenne, an V (1797). – XXIV+186 p. – Р. 62-63; Rulhiere C.-C. de. Histoire, ou Anecdotes sur la revolution de Russie en l’annee 1762 // Rulhiere C.-C. de. Histoire de l’anarchie de Pologne et du demembrement de cette Republique… – Т. 4. – Р. 325-326.

1219. Veinstein G. Les Tatars de Crimee et la seconde election de Stanislas Leszczynski // Cahiers du monde russe et sovietique. – 1970. – T. 11. – № 1. – P. 24-92.

Подається за виданням: Євген Луняк Козацька Україна 16 – 18 ст. у французьких історичних дослідженнях. – К.-Ніжин: Видавець Лисенко М.М., 2012 р., c. 282 – 324.