Її критики. Манштейн

Луняк Євген

Об’єктивно, саме праці Вольтера, що постійно перевидавалися значними накладами в різних країнах, незважаючи на їхні численні недоречності, сприяли популяризації історії козацької України та постаті Мазепи, якому цей автор додав рис романтичного персонажа. Завдяки «королю філософів» в Європі заговорили про українців, як окрему націю. Більшість наведених ним фактів є достовірними чи вірогідними. Наприклад, визначення Вольтером віку Мазепи на момент смерті в 70 років на фоні неузгодженості цього питання в тогочасних творах і дискусійності в сучасній історіографії здається близьким до історичної реальності [1114].

Зважаючи на процеси згортання державницьких засад автономної України російським царизмом і поступової ліквідації козацького ладу, які припадають саме на добу Вольтера, на заході посилювалася цікавість до козаків, як релікта відмираючої епохи, що зумовлювало виникнення нових історичних досліджень з цієї проблематики. Праці французького просвітника, в яких він торкався української історії, на довгий час стали обов’язковою складовою будь-якого наукового вивчення козацької України.

Розгляд українознавчого доробку видатного французького просвітника був би неповним, якщо не згадати ще один твір, безпосереднім автором якого він не був, але котрий безперечно несе в собі відбиток його творчого генія. Маються на увазі «Історичні, політичні та військові мемуари про Росію» Христофа-Германа фон Манштейна (1711-1757).

Цей відомий для свого часу полководець належав до славетного німецького роду, більшість представників якого відзначилися саме на військовому терені. Народившись у Петербурзі, він більшу частину свого життя провів на службі Російській імперії, відзначився у боях з турками (1735-1739) та шведами (1741-1743), організовував арешт Бірона (1740). Згодом переїхав до Прусії та поступив на службу до Фрідріха ІІ.

Написавши свої «Мемуари» німецькою мовою, Манштейн потім змушений був перекласти їх французькою, за наполяганням пруського короля, відомого прихильника французької культури. Чудово володіючи цією мовою, однак не маючи відмінних літературних талантів генерал звернувся до Вольтера, який приїхав до Прусії на запрошення Фрідріха ІІ, свого палкого шанувальника, з проханням відредагувати його рукопис [1115].

Широку відомість здобув епізод, пов’язаний з цим зверненням Манштейна до «короля філософів», який став доволі популярним придворним анекдотом і є одним з прикладів вольтерівського гострослів’я. Коли генерал прийшов до просвітника просити привести до ладу його «Мемуари», той, займаючись тоді редагуванням літературних творів самого Фрідріха ІІ, відповів: «Я повинен спочатку випрати королівську брудну білизну, а потім вже братися за вашу» [1116]. Як би там не було, але Вольтер відкорегував стиль цих спогадів, ознайомившись попутно з текстом твору. Вже після смерті Манштейна його «Мемуари» було видано, в тому числі й у перекладах іншими мовами, зокрема, й російською [1117].

Не аналізуючи загалом цей франкомовний твір німецького генерала, відзначимо, що він залишається важливим джерелом з історії України і написаний людиною, яка довгий час провела тут і мала можливість добре вивчити цей край. Хоча основу твору складають особисті спогади автора, Манштейн робить екскурси в минуле України та козацтва, згадуючи правління Хмельницького, Дорошенка, Мазепи. Паралелі між «Історією Російської імперії за Петра Великого» та цими «Мемуарами» доводять знайомство Вольтера з даним твором Манштейна. Так, можна побачити певні аналогії між ними стосовно оцінок минулого та сьогодення Гетьманщини, опису укладу Січі та ставлення запорожців до жіноцтва, оцінювання цих козаків, як грабіжників і волоцюг, відзначення поступового занепаду козацької організації в Україні тощо [1118].

Починаючи з кінця 1720-х рр. Манштейн у своїх спогадах пише як сучасник та очевидець. Зокрема, він подає багато інформації про бойові дії в Україні проти турків і татар під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр., учасником якої він був. Серед основних подій наведених тут можна згадати невдалий російсько-козацький похід генерала Михайла Івановича Леонтьєва (1682-1753) на Крим, будівництво захисних Українських ліній, керівництво військовими операціями Бурхарда-Христофа фон Мініха (1683-1767) та Петра Петровича Лассі (1678-1751), взяття Перекопа, Бахчисарая, Кінбурна, Очакова та Хотина і т. д. [1119].

Власне кажучи розповідь про перебіг цієї війни на терені України й складає основну частину «Мемуарів». Визнаючи достовірність свідчень Манштейна, треба зауважити, що не всі його спостереження можуть бути визнані правдивими. Так, Бантиш-Каменський спростовував слова мемуариста про використання українських козаків під час російсько-турецької війни тільки в якості візників, погонщиків і допоміжної обслуги [1120]. Заради цікавості можна згадати, що приблизно за два століття після Манштейна його далекий нащадок також відзначився в Україні, в тому числі й у Криму, але воюючи вже не за Росію, а проти неї.

Цей твір Манштейна здобув широку відомість у Франції, оскільки містив не лише подробиці військових зіткнень, але й розкривав багато таємниць петербурзького двору. В українознавчому аспекті важливість «Мемуарів» полягала в тому, що автор мав особисте гарне знайомство з «країною козаків» та її населенням і залишив докладні замальовки про Україну, які значною мірою послужили підгрунтям для подальших історичних досліджень. Зокрема, «Мемуари» Манштейна були покладені в основу історичного дослідження про російсько-турецьку війну 1735-1739 рр. історика Луї-Фелікса Гінемана де Кераліо [1121].

Примітки

1114. Ibid. – P. 178; Voltaire. Histoire de Charles XII… – Р. 196.

1115. Наливайко Д. Очима заходу: Рецепція України в Західній Європі… – С. 421.

1116. Акимова А. А. Вольтер… – С. 226.

1117. Manstein. Memoires historiques, politiques et militaries sur la Russie, depuis l’annee MDCCXXVII, jusqu’a MDCCXLIV. Avec un supplement, contenant une idee succinct du militaire, de la marine, du commerce etc. de ce vaste empire. Ouvrage ecrit en francais par le general de Manstein. Avec la vie de l’auteur par M.Huber & une carte geographique. – Amsterdam: Chez Marc Michel Rey, 1771. – 598 p.; Манштейн Х. Г. фон. Современные записки о России в историческом, политическом и военнодейственном отношениях. Перевод с французского подлинника Г. А. Глинки. – Дерпт: В Университетской типографии М. Гренциуса. 1810. – Ч. 1. – 425 с.; Ч. 2. – 378 с.; Манштейн Х. Г. фон. Записки о России генерала Манштейна. – М.: Терра – Книжный клуб, 1998. – 320 с. Серия: Тайны истории в романах.

1118. Manstein. Memoires historiques, politiques et militaries sur la Russie… – Р. 20-26; Манштейн Х. Г. фон. Современные записки о России в историческом, политическом и военнодейственном отношениях… – 1810. – Ч. 1. – С. 64-73.

1119. Manstein. Memoires historiques, politiques et militaries sur la Russie… – Р. 112-328; Манштейн Х. Г. фон. Современные записки о России в историческом, политическом и военнодейственном отношениях… – 1810. – Ч. 1. – С. 193-425; Ч. 2. – С. 1-56.

1120. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России… – С. 447.

1121. Keralio L.-F. Guynement de. Histoire de la guerre des Russes et des imperiaux, contre les Turcs, en 1736, 1737, 1738, & 1739, & de la paix de Belgrade qui la termina. – P.: Chez Debure, l’aine, 1780. – Т. 1. – VII+304 p.; Т. 2. – 326 p.