Її критики – Массюе, Понятовський

Луняк Євген

Відмітимо, що доля польської корони миттєво викликала інтелектуальний попит на наукові та публіцистичні твори, присвячені Речі Посполитій. Серед подібного роду публікацій на найбільшу увагу заслуговують праці історика П’єра Массюе (1690-1776). Цей колишній чернець-бенедиктинець, що переїхав з Франції до Голландії, де навернувся у протестантизм, оселився в Амстердамі й тут поринув у наукову та викладацьку діяльність. В 1733-1734 рр. спочатку в Амстердамі, а згодом у Гаазі під дещо відозміненими назвами вийшла його «Історія королів Польщі», яка згодом витримала кілька перевидань, значну частину матеріалів якої він запозичив з творів свого попередника Жоллі [1053].

Не вдаючись до детального аналізу побіжних згадок про Україну в цьому творі, зауважимо, що автор відзначав всі важливі моменти в житті українських земель, які торкалися польських інтересів. Важливим компонентом цього нарису, безумовно, стала діяльність козацтва, до якого Массюе неодноразово висловлює певні симпатії. Так, він співчуває приниженій долі козаків у Речі Посполитій напередодні Хмельниччини, з розумінням ставиться до мотивів зради Мазепою свого монарха тощо. Особливу увагу історик звертає на висвітлення діяльності Хмельницького (Chmielinski), зважаючи на те, що саме від його виступу почався відлік руйнації польської держави. Цікаво, що, говорячи про біографію останнього, він вказує, як і деякі інші французькі автори, на литовське коріння майбутнього вождя повстанців [1054].

Згадуючи про численні кривди, завдані шляхтою козакам, серед яких він називає обмеження прав і свобод, закриття церков, будівництво Кодака (Kudak) при впадінні Самари (Zuammer) в Бористен, страту Павлюка (Pauluk) і т. д., Массюе не забуває вказати й на особисті причини, що спонукали козацького лідера до повстання: спалення Чаплинським (Czaplinsky) млинів Хмельницького, згвалтування його дружини та вбивство сина [1055]. Наводить Массюе і факт примусу Хмельницьким католицьких священиків до одруження, а євреїв до охрещення [1056]. Французький автор згадує також нісенітницю про шлюб у Києві Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул («дочки волоського воєводи») і захоплення в цей час міста поляками [1057]. Між іншим, зважаючи на розтиражованість праці Массюе, ці повідомлення використовувалися згодом і іншими авторами.

Подаючи докладний опис Речі Посполитої, слідом за Жоллі, Массюе зауважує, що південно-східна околиця польської держави складається з низки обширних провінцій: Русі (або Чорної Русі), Покуття, Волині, Полісся, Поділля, України, Київщини, Чернігівщини та Сіверщини. Історик згадує, що останні дві провінції захопила Московія, а Поділлям і Україною (в тогочасному розумінні) певний час володіли турки, що завдало непоправної шкоди Речі Посполитій. Автор зазначає, що населення цих південно-східних володінь Польщі колись прийнято було іменувати «роксоланами чи русинами» [1058].

Найцивілізованішою серед цих провінцій автор визнає Русь, як найближчу до центра держави та найбільш захищену від ворогів. Про цю територію він зазначає: «Чорна Русь межує з Литвою на півночі, відділена горами від Угорщини та Трансільванії на півдні. Вона досягає Волині та Поділля на сході, а Малопольщі на заході… Русь включає три воєводства, які мають свої назви від трьох найголовніших міст – Львова (Leopol), Холма (Chelm) та Белза (Belcz)» [1059]. Розуміючи, що поняття «Русь» може призвести до географічної плутанини між регіоном Польщі та назвою великої країни на сході, автор подекуди конкретизує, що йдеться саме про Чорну Русь, яку варто відрізняти від Білої – володінь московського царя. Проте в більшості випадків таке уточнення він пропускає. Тому для французького читача середини XVIII ст. засновник Львова князь Лев, наприклад, міг сприйматися правителем Росії (Leon Duc de Russie), а козаки Хмельницького «захопили Поділля, Волинь і Росію (la Russie)».

Українська провінція у висвітленні Массюе традиційно постає як справжня перлина польських володінь, благодатний край з картинами райської ідилії. Він сягає «на сході Чорного моря, на заході – Волині, ні півночі – Московії, Малої Татарії й Молдавії – на півдні» [1060].

Як можна побачити, розтиражована праця Массюе мала небагато оригінальності у висвітленні минулого України. Загалом події у Массюе доведено до 1734 р., тобто до актуального йому сьогодення.

Повертаючись до аналізу критичних рецензій історичного доробку Вольтера, необхідно відзначити, що найоб’єктивніші зауваження, мабуть, містять «Ремарки одного польського сеньйора на «Історію Карла ХІІ, короля Швеції» мсьє де Вольтера» (1741). Хоча автор цього твору залишився неназваним, обмовки, зроблені ним, та характер зауважень дозволяють з певністю ідентифікувати його як Станіслава Понятовського (1676-1762), відомого магната, активного учасника Північної війни на боці шведів і Лещинського, батька майбутнього короля. Головним чинником для ідентифікації особи анонімного автора можуть бути його власні слова, сказані у передмові, що ці «Ремарки» належать «можливо, навіть одному з тих визначних поручителів, яких мсьє де Вольтер мав честь згадати» [1061]. У колі основних інформаторів просвітника стосовно «Історії Карла ХІІ» поляк був лише один – Понятовський.

Відомо, що Понятовський бездоганно володів французькою мовою й залишив кілька франкомовних праць, зокрема, рукописний «Журнал військового побратима Карла ХІІ» («Le journal d’un frère d’armes de Charles XII»). У «Ремарках» здебільшого йдеться про справи у Польщі та Україні, що виказує найбільшу ознайомленість автора саме з цим регіоном, а головною дійовою особою в більшості випадків є саме Понятовський.

Хоча назва твору свідчить про його фрагментарний вигляд, пов’язаний з доповненням та уточненням розвідки Вольтера, виправленням в ній недоречностей, по суті, авторські критичні зауваження складаються в повноцінний цільний історичний нарис, що охоплює події Північної війни, в основу якого покладено особисті спогади автора. Це уподібнює цей твір до праці Нордберга. Композиційно «Ремарки» побудовано наступним чином: автор наводить тезу Вольтера, цитуючи його рядки та вказуючи відповідні сторінки книги, а далі протиставляє їй свою антитезу, що, як правило, має більш грунтовний і детальний характер.

В творі відсутня зневага до свого опонента, здебільшого автор не спростовує його слова, а уточнює та доповнює їх окремими відомими йому фактами та деталями. Наприклад, це стосується бойових дій між шведами та росіянами в районі Почепа, на Десні, під Полтавою, обставин бендерської втечі та інтриг Карла ХІІ проти Росії. Значна увага приділяється Мазепі, зокрема, автор зауважує, що втеча до Очакова, а звідти до Бендер була спланована саме ним, бо король спочатку мав намір відступати зі своєю армією до Криму, але гетьману вдалося його переконати в доцільності саме такого кроку.

Загалом «Ремарки одного польського сеньйора» містять важливі свідчення з історії Північної війни в Україні. Вони стали надбанням франкомовної історіографії, доповнивши її конкретними фактами, та сприяли подальшому дослідженню згаданої теми.

Примітки

1053. Massuet P. Histoire des rois de Pologne et du gouvernement de ce Royaume; ou l’on trouve ce qui s’est passse de plus remarquable sous le regne de Frederic Auguste, et pendant les deux interregnes. – Amsterdam: Chez Francois l’Honore, 1733. – T. 1. – ХІІ+455+9 р.; T. 2. – 432 р.; T. 3. – 627+17 р.; Massuet P. Histoire Des Rois De Pologne, Et des Revolutions arrivees dans ce Royaume Depuis le commencement de la Monarchie jusqu’a present. – Amsterdam: Chez Francois l’Honore, 1734. – T. 1. – 432 р.; T. 2. – 531 р.; T. 3. – 627+17 р.; T. 4. – 392 р.; T. 5. – 386+10 р.; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne et du grand duche de Lithuanie. Ou l’on trouve un detail tres-circonstancie de ce qui s’est passe de plus remarquable sous les regnes des Rois Frederic Auguste et Stanilas Leszczynski et pendant les deux derniers interregnes. – La Haye: chez Gosse, Prevot & Compagnie, 1734. – T. 1. – XXIV+455 p.; T. 2. – 432 p.; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne, et du gouvernement de ce Royaume; ou l’on trouve ce qui s’est passse de plus remarquable sous le regne de Frederic Auguste, et pendant les deux interregnes. – Amsterdam: Chez Francois l’Honore, 1748. – 2e edition. – T. 1. – ХІІ+455+24 р.; T. 2. – 531 р.

1054. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 390-391; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 390-391; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 390-391.

1055. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 388, 391; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 388, 391; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 388, 391.

1056. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 392-393; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 392-393; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 392-393.

1057. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 399; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 399; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 399.

1058. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 5; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 5; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 5.

1059. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 18-19; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 18-19; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 18-19.

1060. Massuet P. Histoire des rois de Pologne… – 1733. – T. 1. – P. 24-25; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne… – 1734. – T. 1. – P. 24-25; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne… –1748. – T. 1. – P. 24-25.

1061. Remarques d’un seigneur polonois sur l’Нistoire de Charles XII, roi de Suede, par Monsieur de Voltaire. – La Haie: Chez Adrien Moetjens, 1741. – VI+186 р. – S. P.