«Нептун, Венера, Марс, Юпітер…»

Юрій Клен

Нептун, Венера, Марс, Юпітер, –

усі планети в горній сфері,

летять, немов їх носить вітер,

в яснім, осяянім етері.

І кожна з них – жива істота,

яка кружляє в хорі строгім,

і кожній з них без повороту

своя указана дорога.

І дана всім мета незнана:

вогнисті крутяться колеса

туди, де світить із туману

сузір’я дальнє Геркулеса.

Але порода sapiens homo,

здійснивши давнішню химеру,

зухвало в полеті стрімкому

заноситься у стратосферу.

Вона роздрібнює атоми,

нове вигадує проміння

і посилає зверху громи,

що розпорошують каміння.

І, лад руйнуючи космічний,

той лад, який диктують зорі,

знов дикий хаос предковічний

на згарищах людина творить.

* * *

Та дивиться земля на все те,

всміхаючись у злотім житі;

зустрівши на шляху комету,

вона, жартуючи, кричить їй:

«Гей, стережись тепер, хвостато!

Держися осторонь орбіти,

бо научилися літати

мої нікчемні паразити».

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 246.