«Діти слави, діти слави!…»
Микола Костомаров
Діти слави, діти слави!
Час ваш наступає:
Од Бенеток до Камчатки,
Гомін розлягає.
Од Бенеток до Камчатки,
Од Фін до Боспора
Розрішається загадка
Великого спора.
Розриваються кайдани
Неволі й неслави,
Згине, щезне братня свара,
Ворог ваш кровавий.
І освіте ваше небо
Сонечко свободи;
Стануть вкупі перед Богом
Вільнії народи.
Поклоняться розп’ятому,
Завіт його приймуть,
Ворогів тисячолітніх
Вороги обіймуть.
Уздрять те, на що гляділи
І досі не зріли,
Взнають те, що земля й небо
Всім давно одкрили:
Тільки там, де дух господень,
Тільки там і воля!
Де любов Христова й правда,
Там і щастя й доля.
Ясне небо слов’янщини
Покрила темнота,
Безпросвітна, нерозумна
Давняя негода.
Що ж за гомін чудний ходить
Од края до края?
А чи він що ізгадує,
Чи що провіщає?
А ми слухали і чули
Й до серця прийняли,
Не скажемо, правий Боже,
Щоб все розібрали!
Не нам, Боже, викладати
Небесні глаголи!
Суди, Боже, нашу долю
По твоєї волі!
Ти даєш нам розуміти,
Кому скільки треба.
Молімося, виглядаймо
Твого га(с)ла з неба.
Молітеся, діти слави,
Виглядайте часу!
Прислухайтесь до святого
Небесного гласу!
Мирітеся, очищайтесь
Од п’ятна й пороку!
Любітеся – скоро блисне
Звізда од Востоку!
Горе панству лукавому,
Що в гасло неволі
Обернуло хрест всечесний,
Гасло вічній волі!
Горе тим, що словом божим
Розум подавляли,
Для користі, для мамони
Правду уживали.
Горе тим, котрі говорять:
– Наша власть од Бога, –
А без страха над собою
Не знають нікого.
Горе вченим, котрі злеє
Добрим нарікали,
Тим, що істину святую
Од простих ховали!
Всім продажним філозофам!
Од духа святині
Розсіються їх хитрощі,
Як пил по пустині.
Любітеся, діти слави!
Любов нас спасає!
Слава, честь тобі вовіки,
Орле наш двоглавий!
Бо ти шпонями своїми
Вирвеш із неволі,
Із поруги давній на світ
Слов’янськую долю!
Слава чехам! Ясним світом
Науки темноту
Розганяйте, пробуджайте
Слов’янську дрімоту.
Слава тобі, люде добрий,
Із слов’ян слов’яне!
В день воскресний станеш в славі
Між всіма братами.
Слава сербам за їх пісні,
За чистую віру
В милость божу, за ненависть
Проти музувіра.
Слава, честь вам, брати ляхи,
Мир вам, вічна згода!
Згине панство лукавоє,
Воскресне свобода!
Слава тобі, Україно!
Примітки
зберігається в Центральному державному архіві Жовтневої революції. – Ф. 109, І експед., оп. 105, спр. 81, ч. 3, арк. 57 – 58 звор.
Вперше надруковано за цим автографом у виданні: Костомаров M . І . Твори: У 2 т. – К., 1967. – Т. І, – С. 103 – 106.
Вірш близький за тематикою до попереднього і датується так само орієнтовно – 1846 – 1847 рр.
Подається за автографом.
Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 111 – 114.