На добраніч
Микола Костомаров
На добраніч усім на ніч –
Годі вже блукати;
Одинокий, безталанний,
Ляжу спочивати.
Холодная постілонька
У темній діброві,
Буду ждати, сподіватись
Любої обнови.
Усе небо блакитнеє
Покрила темнота
Безпросвітна, нерозумна
Давняя дрімота.
Що за гомін чудний ходить
Од краю до краю?
Чи він що нам нагадує,
Чи що провіщає?
Не нам, Боже, розгадати
Небесні глаголи;
Суди, Боже, нашу долю
По твоєї волі.
I холодно, і боязно,
Туга серце гнітить;
Всюди темно і не видно,
Тільки зірка світить.
Світи, зоре, на всю землю,
Поки сонце зійде,
Поки божий день на землю
Красотворний прийде, –
День великий, день воскресний,
День божої слави:
Впрах розсиплються будови,
Старосвітські справи.
Задрижить планета грішна,
Сколихнеться море,
Заридає змій старинний,
Горе йому, горе!
Горе тобі, розвінчаний
Правдою тиране!
За державу тобі плата –
Озеро огняне!
За злочинства – в пеклі муки,
На землі – прокляття!
Горе тобі, Вавілоне,
Душогубний граде!
Скинуть жемчуг, заголосять
Пишнії блудниці;
Розкриються, розчиняться
Скритнії темниці.
Вийдуть мученики бліді –
Катовані тіні!
Дасться суд їм невмолимий,
Що тебе постигне!
Горе, горе лукавому,
Що в гасло неволі
Обертає хрест всечесний –
Гасло правди й волі!
Горе, горе багатому,
Що в гордощі панській
Дурницею нарікає
Голос правди братський!
Горе, горе безумному,
Що братів смущає;
У нечесті, у розпусті
Свободи шукає.
Горе вченим, що од простих
Світло заховали,
Для користі, для мамони
Правду уживали, –
Всім продажним філозофам…
Од духа святині
Розвіються їх хитрощі,
Як пил по пустині!
День великий, день воскресний,
День суда й любові!
Перед ним туман предіде,
Сліз туман і крові…
А в тумані сонце світить,
Туман розганяє.
Сонце правди незахідне
На весь світ засяє!
День великий, день воскресний,
День божої сили!..
Розкриються великії
Народні могили,
Прокинуться всі народи,
Завіт вічний приймуть,
Ворогів тисячолітніх
Вороги обіймуть,
Уздрять те, на що гляділи
І досі не зріли,
Уздрять те, що земля й небо
Їм давно одкрили!
Тільки там, де дух господень,
Там і правда, й воля.
Де любов господня й віра, –
Там і щастя, й доля!..
Світи ж, зоре, на всю землю,
Поки день той прийде;
А ви, браття, готуйтеся,
Бо неждано зійде.
Готуйтеся, очищайтесь
Од плям і пороку;
Готуйтеся – скоро блисне
Звізда од Востоку!
Примітки
Вперше надруковано в журн.: «Основа». – 1861. – № 2. – С. 44 – 48. Дата в публікації – червень 1847 p. – час ув’язнення Костомарова в Петропавловській фортеці в Петербурзі. Подається за першодруком.
Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 114 – 117.