Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Явор, тополя і береза

Микола Костомаров

Из народного предания

Оженила мати єдиначка сина,

Узяла невістку дівку-сиротину,

Взяла і не рада – вовком вовкує,

Повсякчас бідну сирітку катує,

Шле на поругу по воду босу,

Невдягнуту, простоволосу.

Сирітка плаче, по пеньках ступає.

На своїх ніженьках кров зобачає.

Прийде додому – лає катівка,

Часом ухопить за косу сирітку,

Часом по личку її затинає.

Сирітка плаче, до Бога взиває:

– Боже мій милий, боже милостивий,

Нащо ти держиш в світі нещасливу? –

Хотіла мати навік розлучити,

Дала синашу меду-вина пити,

Його дружині отрути вложила.

Каже синочок: – Вип’ємо, мила!

Вип’ємо, серце, по єдній чарці,

Будем лежати у єдній ямці! –

Випила мила, випив миленький,

Бере дружину, тулить к серденьку.

Пішли обоє в широке поле,

В зелені луки, в чисте болоння.

Та вже сирітка очі закриває,

Миленький мліє, слово промовляє:

– Яснеє сонце, небо високе,

Земля широка, море глибоке!

Хай наша доля у вас зостане,

Хай після смерті кохання не зв’яне!

Хай по всім світі ідуть про нас вісті,

Хай після смерті кохаємось вмісті! –

Став молоденький – зелений явір,

Стала дружина – тополя біла!

Стали їх ніженьки – чорні коріннячки,

Стали їх рученьки – довгії гіллячки,

Все їх одіння – зелене листя;

Оченьки, брівоньки кора покрила,

Крівця гарячая похолоділа.

Одного зросту, листу одного,

Схожі два дерева – одно в другого!

Явір вершечок к тополі схиляє,

Наче з дружиною річ поводжає.

Вийшла матуся – древа зоглядала…

Туга велика на серце їй впала.

Плакала гірко, таяла, в’яла,

На злеє серце своє нарікала.

Почув предвічний – змінилась мати:

Стала їй коронька тіло вкривати,

Стала матуся – береза біла,

Понурі гілля, сумна, журлива,

Все наче ниє, усе жаліє:

То об дітках вона все боліє!


Примітки

Вперше надруковано у виданні: Литературное наследие… Н. И. Костомарова. – С. 227 – 228, за автографом, знайденим у паперах Г. Н. Мордовцевої (див. коментар до поезії «Дитинка»).

Дата в першодруку: «1848».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 121 – 122.