До Мар’ї Потоцькій

Микола Костомаров

Віри божої наруга –

Хрест під місяцем стоїть!

Українко нещаслива,

Він говорить про тебе!

На твоїй могилі, Мар’є,

Вічнозелен мирт росте;

Се недаром – твоя пам’ять

Зеленіє, як той мирт.

Вже давно гармати наші

Розорили розбишак;

Пахне пусткою в будинках,

Де із ляку трясся раб.

І солдат, старий каліка,

На постелях ханських спить,

По ревнивому гарему

Шкандиба, не боячись.

І дарма про давні роки

Запитаєшся в його;

Його річі невторопні,

Як могила без письма.

Ти ж, нещасна християнко,

В його пам’яті одна;

Ти, не славна і не звісна,

Славних всіх пережила;

Об тобі сторожа хирний,

Об тобі сідий мулла

Водять річі, казки кажуть,

І прохожий уздиха.

Там вона жила самотня,

Там молилася Христу,

Там зачахла і зав’яла,

Там похована лежить.

І в будинок опустілий

Ввійде странній до тебе.

Слава кримська, пам’ять ханська

Не проснеться перед ним;

І Девлетів, і Ісламів

Ледве-ледве він згада,

Ти одна, душа святая,

Встанеш з мертвих перед ним.

Усе славне світовеє

Розлетиться й пропаде,

Тільки чистеє, святеє

Позостанеться навік.

Плуг могили порівняє,

Черви камінь проїдять.

Що записано на небі –

Не зотреться на землі!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Молодик». – 1843. – Ч. 2. – С. 123 – 125.

Дата в першодруку: «Бахчисарай. Іюля 31». Датується: 31 липня 1841 р., Бахчисарай.

Подається за першодруком.

Марія Потоцька – легендарна полонянка одного з кримських ханів, оспівана Пушкіним в поемі «Бахчисарайский фонтан» (1823).

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 104 – 105.