Дитинка

Микола Костомаров

Из народного предания

Темної ночі коло воріт

Хтось стукотить;

Панська служанка вийшла у сіни:

Коло порога мізильна дитина

В золотім кріслі сидить.

– На тобі, паня, мізинну дитину,

Пестуй, годуй, як рідненького сина,

Пестуй його!

Ти ж, моя кросю, не плач слізоньками,

Під вишиваними спи пелюшками,

Моє дитя!

Будеш горішками срібними граться,

Золотим яблучком перекидаться,

Рости, дитя!

Виростеш, в золоті будеш ходити,

Будуть паняночки тебе любити.

Рости, дитя!

Білеє личенько, карії очі,

Буде щасливе, як серденько схоче…

Моє дитя!

Виростеш, станеш про рід свій питати.

Де тебе, роде, добути, узяти…

Роду нема!

Рід не насіння – на ниві не зійде,

Сльози не дощик – воно не підійде,

Горе моє!

На небі зірка – ясна зірниця,

То твоя доля – твоя красовиця,

Доля твоя!

На небі доля – то вірна дружина,

На світі люди – світ цілий родина,

Світ не малий!

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Литературное наследие… H. И. Костомарова. – Спб., 1890. – С. 221 – 222. Видавець писав, що, за винятком віршів «Єврейська співанка» та «Восени-літо», опубліковані тут поезії, «…написанные в различные и давние годы, отданы были автором во время его жительства в Саратове А. Н. Пасхаловой (впоследствии Мордовцевой), после ее кончины найдены в ее бумагах в 1886 году и обязательно доставлены Д. Л. Мордовцевым». Це вірші: «Дитинка», «Зозуля», «Явор, тополя і береза», «Верба», «Зорі», «Наталя».

Дата в згаданій публікації: «1841».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 102.