Співець

Микола Костомаров

Амвросію Могилі

Ой чого, молодий співець, зажурився,

Головою жалко на гуслі схилився?

Ой чого молодий співець не співає,

А чи гласу більше до пісень немає?

Нащо собі марно жалю завдавати,

Нащо собі красні літа загубляти!

Сидить, як ізмерзлий, із ранку до ночі,

Облив слізоньками понурії очі.

– Чи тобі із літом розлучаться жалко?

Та ще тільки в полі забриніла травка!

Чи тебе не приймає своя родина,

Чи зрадила тебе твоя женишина?

– Нема в мене роду, ані женишини:

Один сиротина, як в полі билина!

Ох, тим молодий співець не співає,

Що рідная мова, як свічка, сконає!

Ох, тим той співець та у гуслі не б’є,

Що його слухати ніхто не іде!

Ох, матінко моя, нене старая,

Задавила тебе вже земля сирая.

Будяк на могилі почав червоніти;

А нікому було рожі посадити.

Ох, піду я, піду на тую могилу,

А де мою матір давно схоронили!

Ох, піду до Дніпра, на гору високу,

Піду подивлюся на степ широкий:

У старому Дніпрові вода леліє,

А по степу-долині ковила сивіє,

А скрізь по ковилі свистун-вітер віє! –

Та припав співець до землі головою;

Покотились слізки із очей рікою!

– Ох, нене моя, ти, рідная мати,

Чи нам тебе, рідна, уже не видати?

Уставай із землі дітки приглядіти;

Вони плачуть, б’ються: вони твої діти!

– Нехай плачуть, б’ються: вони увоймуться:

Тим, що увоймуться, не хочу прочнуться!

Примітки

Амвросію Могилі. – Псевдонім Амвросія Лук’яновича Метлинського (1814 – 1870) – українського поета, фольклориста, літературознавця, педагога, на той час – старшого товариша Костомарова по Харківському університету.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 55 – 56.