Великодня ніч

Микола Костомаров

Гудуть дзвони, гудуть дзвони,

Ходять з корогвами;

Юрба люду на цминтарі,

Товпа коло брами.

Йдуть старії, молодії

Ізо всього села:

Христос воскрес, Христос воскрес!

Всі раді й веселі.

Диво! ніччю на пустоші

Щось у травці сяє…

Під вербою молодою

Свічечка палає!..

То лупне, то разом зникне,

То вп’ять загориться, –

Ізлякались прохожалі

Та й стали хреститься.

Гули дзвони, гули дзвони

Та вже перестали,

Закінчилось обхождения, –

Свічечка пропала.

Стара дядина Оксана

До людей підходить

І, молитву прочитавши,

Такечки говорить:

«Як ще я, у старі годи,

Колись дівовала,

Тоді много ізо мною

Дівочок гуляло;

А всіх лучче, а всіх краще

Була дівка Ганна:

І хороша так, як рожа,

І добра, і гарна.

Була собі сиротинка:

Ні отця, ні мами,

Ані брата, ні сестриці, –

Всі лежали в ямі.

І дівочка самісінька

Жила в своїй хаті,

І товпились коло неї

Женихи багаті;

А вона із їх нікого

Собі не бажала:

Вона собі, як черничка,

Одну церкву знала;

На родительській могилі

Плакала, журилась

Та уранці і ввечері

Богові молилась.

Отак вона років з вісім

Одна проживала, –

На дев’яту весну, зрання,

Ганночки не стало!

Де, куди вона дівалась,

Не узнали люди, –

Тільки з тої ще години

Об неї не чути!»

Примітки

Закінчилось обхождения… – хресний хід навколо церкви.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 51 – 52.