Бенкет Валтазара

Джордж Байрон,
переклад Миколи Костомарова

На троні цар сидить,

Кипить гостями зала,

І сотня ламп горить

Із чистого криштала,

І сотня золотих

Чаш ходить поміж ними,

Єговиних, святих,

Взятих в Єрусалимі.

В той час, коли вони

Безпечне пировали,

Проти їх на стіні

Ч’їсь пальці виходжали,

І по стіні рука

Невідома щось пише,

І писана строка

Огнем і страхом дише.

Цар глянув, закричав..

Компанія затихла…

Язик в царя дрижав,

І в очі кров набігла.

– Всіх мудрих приведіть

Жреців, котрі б уміли

Слова сі зрозуміть,

Що царський пир смутили.

Халдейські знахурі

На бенкет прибігають,

Ваалові старі,

Що всяку тайну знають,

І дивляться – і стид

Покрив чоло їм думне:

Писаніє стоїть

Невідоме і сумне.

От сужній обізвавсь;

Він хлопець чужестранний,

Він бачив, дочувавсь, –

Він зна писання тайни.

Не треба ламп і свіч:

Що написали пальці –

Він прочита те вніч,

І станеться те вранці.

– Погибне Валтазар,

Погибне з ним країна,

Сю ніч він пишний цар,

А завтра – мертва глина.

Сю ніч нехай сидить

У золоті й короні:

Мідяни у воріт,

А вранці – перс на троні.

Примітки

Збереглась рукописна копія рукою А. Л. Костомарової з автографа, що належав Д. Л. Мордовцю (Відділ рукописів ЦНБ АН УРСР. – Ф. XXII, № 2, Арк. 7 – 7 звор.); на аркуші позначка олівцем: «Списано у Д. Л. Мордовцева».

Переклад поезії Байрона «Vision of Belshazzar» («Видиво Белшазара»). – С. 12 – 13.

Дата в копії А. Костомарової: «1840». Подається за цією копією.

Валтасар – син останнього царя Вавілонії Набоніда; загинув 539 p. до н. е., коли Вавілон захопили перси.

Єгова – верховне божество іудейської релігії.

Слова сі зрозуміть… – невідома рука написала на стіні слова «мене, текел, фарес», які пророкували загибель Вавілону. Епізод набув символічного значення як несподіване пророцтво загибелі при повному благополуччі.

Він хлопець чужестранный – мається на увазі пророк Даниїл.

Мідяни у воріт – жителі Мідійського царства, завойованого персами у 550 – 549 рр. до н. е., які залучалися завойовниками до служби у війську.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 158 – 159.