Погибель Єрусалима
Джордж Байрон,
переклад Миколи Костомарова
Гірше лиха Седекії,
Гірше, ніж Содому,
Сталось граду Давидову
І господню дому.
Галас, сурми, стон побитих,
Брязкотня мечами,
Стук таранів, дим пожарний
Чорними смугами.
От він, день той… день великий
Наступа грозою…
День, провіщаний зарані
Мовою святою.
От він, день той… день великий!
Там голодна мати,
Безумная, рве зубами
Плоть свого дитяти.
От він, день той… За волосся
У мирську громаду
Тягне син отця старого
Карати за зраду.
От він, день той… Люди в храмі
Руки підіймають,
І останню архіреї
Жертву совершають.
Теї жертви не приймає,
Як перше, Єгова…
Де знаменія і чуда?
Де пророків мова?
Чом не явиться, як перше,
Муж правди й надії,
Чом упалих божественним
Словом не зогріє?
От пророк, столітній старець,
Тихо в храм входжає:
– Горе, горе Ізраїлю,
Горе! – він віщає. –
Горе граду Давидову –
Остання година.
То Єгова відомщає
За милого сина!
Не кричіте: «Царю! Царю!»
Не цар вам Єгова.
Самі його розвінчали,
Скинули з престола!
Самі його на кесаря
Римського зміняли.
Просіть ласки в того пана,
Що самі обрали.
Згадай, згадай, Ізраїлю,
Як перед тобою
Бідний в’язень катований
Стояв сиротою.
Коло його чужестранець:
«Що, – питав, – робити
Із сим в’язнем?» А Ізраїль
Закричав: «Забити!
Смерть йому! Царем озвався
Він в Єрусалимі.
Єдиного царя маєм –
Кесаря у Римі».
І на посміх його царству,
Терном увінчаний,
Кончив в’язень неповинний
Вік свій богоданний,
Присуджений народовим
Судом неправдивим,
Поруганий, запльований
Всім Єрусалимом.
Не моліться ж, не благайте,
Не цар вам Єгова:
Самі його розвінчали,
Скинули з престола.
Самі його на кесаря
Римського зміняли.
Служіть тепер тому пану,
Що самі обрали!
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Малорусский литературный сборник. – Саратов, 1859. – С. 147 – 149 (виданому Д. Мордовцевим).
Переклад поезії Байрона «On the day of the destruction of Jérusalem by Titus» («На день зруйнування Єрусалима Титом»). – С. 15 – 16.
Єрусалим був зруйнований римським імператором Титом (39 – 81 рр.) під час Іудейської війни у 66 – 73 р. н. е.
Дата в першодруку: «1852».
Подається за першодруком.
Гірше лиха Седекії… – коли вавілонський цар Навуходоносор II (правив у 605 – 562 рр. до н. е.) здобув повсталий Єрусалим (587 чи 586 р. до н. е.), Седекію, останнього іудейського царя, він осліпив і забрав у полон.
…гірше, ніж Содому… – Содом і Гоморра – за біблійною легендою, міста, за розпусту знищені небесним вогнем.
…бідний в’язень катований… – Ісус Христос.
Коло його чужестранець… – римський прокуратор Іудеї у 26 – 36 рр. н. е. Понтій Пілат.
Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 159 – 161.