До жидівки
Джордж Байрон,
переклад Миколи Костомарова
She walks in beauty like the night
Of cloudless climes and starry skies,
And all that’s best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes.
Byron. Hebrew Melodies
Над всіх дівчат гарніш, миліш
Моя израїльська дівчина,
З богоубійників рода
Всіма забутая дитина!
Коли зійдусь з тобою я
І слухаю і поглядаю –
Красу землі твоїх батьків,
Уроду їх пісень згадаю.
Поважно-смутно якось так
Через густенькії війниці
Глядять на мене крадькома
Твої ясненькії очиці.
Тобі у очі дивлячись –
Душі дівчачої віконці,
Згадав, як в рідній стороні
Твоїх дідів заходить сонце –
Святе віконечко небес,
Як над ліванськими кедрами
Убиті мусором поля
Гаптує сумними смугами.
Як гляну на лице тобі
Без фарби, так, як мрамур, біле,
Як чорні кучері його
Розкошно приязно обвили,
Тоді здається, бачу я
Ріку Йордан ваш ім’янитий,
При місяці у старину
Пальмовим гаєм оповитий.
Як часом осміхнешся ти –
Мені згадається, дівчино,
Із дивами старовини
Вефільська дивная долина.
Як часом заговориш ти,
Твій голос так серденько гріє,
Неначе чуєш – то співець
Віщує ласку і надію.
Як часом та заграєш ти,
Як часом пісню жалосливу
Ти заспіваєш при мені
Про рідну долю нещасливу, –
Як онімілий, я стою,
Мені здається – чую й бачу –
То знов понурий ваш старий
Над попелом родини плаче.
І стане серце у мене
За рід ваш бідний жатись, битись,
І в ту часинку радий я
До вас, як к рідним, притулитись.
Чого ж, голубочко моя,
Як прийдеться нам час, буває,
Розстатись, – в мене нишком щось
На серце тяжко налягає?..
Дарма Господь Бог наділив
Тебе уродою своєю,
Дарма він в світ тебе пустив
Над вроду з кращою душею.
Ані з своїх, ані з чужих
Тебе на світі не признають;
Не розбираючи, чужі
Твій рід кепкують, зневажають.
А кревні? Кревнії твої
Давно вже серце загубили;
Через наругу душі їх
Заснітились і зачерствіли.
Твій рід на срібло проміняв
Звичай дідівський, старосвітський.
Од слави батьківській зоставсь
В насліддя ляк їм соромницький!
Вони погані, ти чиста
І неповинна, як голубка!
У них в серцях сміття; в тобі –
Угодна Богу сяє думка!
Так часто бачиш: по лісах
На липі, вже зусім сухої,
Зосталась гілочка одна,
Що зеленіє під росою!
Примітки
Вперше надруковано в альманасі «Сніп». – Харків, 1841. – С. 96 – 99. Переспів поезії Байрона «She walks in beauty» («Вода іде в своїй красі»). – С. 2.
Подається за першодруком.
Вефільська долина – місцевість коло м. Вефіль (Бет-Ель) на північ від Єрусалима.
Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 154 – 156.