До музи

Панас Мирний

Я знову повертаюсь до тебе, моя ти утіхо єдина,

До твого пророчого слова і рідної красної мови.

Багато дала ти мені підпомоги на сьому широкому світі –

В моїм непривітнім житті ти була провідною зорею.

В сповиточку малому ти співала котка надо мною,

Тихим сном огортаючи мою неповинную душу;

А як почала добиратись до розуму невеличка дитина –

Ти її чарувала своїми чарівними казками.

Ти не попускала, щоб життя захопило його серце убоге

І поточене, бите кинуло одиноке на світі,

Ти його берегла і ховала від лихого догляду й слова,

І тихенько учила, як повинно людей тут любити.

А як хлопець піднявся на ноги і знялась в голові його думка:

Що робити йому, одинокому, в світі, де себе подіти?

Ти знову на поміч прийшла, з "Кобзарем" прилетіла до мене…

"Читай і учись!" – ти сказала, а сама не знать куди скрилась.

Рідну мову наболілого серця, тихий гомін душі одинокої,

Сльози, муки і страждання нелюдськеє –

Все то – все ти одкрила мені, неутішному,

А сама одсторонь позирала – що то буде зо мною?

Як я плакався гірко – ти раділа душею,

А як мучився я – ти прихилялася серцем до мене.

Ти шептала собі: "переплаче – минеться,

А ті сльози гіркі – порука за краще на світі!"

Чи вгадала ти чи ні – не мені про те знати,

Наші діти та внуки судитимуть про те нас з тобою.

Одно скажемо їм: що ми чесно свій вік прожили,

Все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці.

Наші сльози гіркі перелили ми в сумні приповістки,

Наші муки нелюдські зв’язали із муками миру,

Коли ми й помилялись в чому – помилялися чесно,

За душею не скрили нічого, про що думали й знали.

Хай нас судять – ми готові і до суду з тобою!

Чи й розпинатимуть – на розп’яття ми підемо сміло!

Не страшна тому смерть, хто з тобою ізмалечку знався:

Мучене чоло його ти закрасиш Правди віночком.

1885 р.

Примітки

Вперше надруковано в збірці "Збираниця з рідного поля. Приповістки, оповідання і драматичні твори Панаса Мирного", К., 1886, стор. З – 4. Подається за першодруком, звіреним з автографом (ф. 5, № 211, арк. 17, звор.), датованим 26 жовтня (1885 р.). Розходження першодруку з автографом незначні.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 25 – 26.