«Я із школи і донині...»

Панас Мирний

Я із школи і донині

Одну тільки мав надію,

Аби добре що зробити,

Людям в горі пособити.

Ждав случаю і діждався:

За меншого брата взявся,

Дожидався з молодою,

Добрим людям не милою.

Не справдилися надії…

Тепер брат мій на чужині

Московськую муштру слуха,

А в мене заїла туга.

Покохав був я й дівчину:

Очі – зорі, личко біле,

І вродлива, й молодая, –

Та така вже, видно, доля!

Із нужди, із найм, з неволі

На просторую дорогу

Вивести її бажалось,

Освіченою бачить ждалось.

А прийшлося – не справдилось…

До москаля пригорнулась,

Московськії брехні слуха…

Доїдай мене… ти, туга!

8/9 [18]76

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 210, арк. 7, звор.).

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 21.