Бен-Германів
Переклад Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
Ой ти, сонце, ти, сонечко!
Чи жалю не маєш,
Що весело так із неба
На нас поглядаєш?
А де ж князь? Де наше військо?
У Оти на полі!
А хто ж його нам поверне
При нашій недолі?
Довгим тягом німці тягнуть,
Та все німці-саси,
Від Згорільських гір високих
На країни наші.
«Дайте, дайте, небожатка,
Срібло, злото, збожже,
Заким двори та хатини
Полум’я обложить!»
І усе нам попалили,
Скарби загорнули,
Худобину позаймали,
К Троскам повернули.
Не тужіть же, добрі люди:
Вже травою вкрито,
Де ступало та топтало
Чужеє копито.
Беріть квітки, вийте вінки
Для свого вибавці,
Бо надія променіє.
Як сонечко вранці.
Вже надія променіє:
Встає Бен-Германів
І скликає всю громаду
На сасів поганих.
І зібрались люди в гаї
До Грубої Скали:
За оружжя на ворога
Ціпи зладнували.
І Бен їде вперед конем,
А за Беном люди.
«Помста, помста, – викликають, –
Вражим сасам буде!»
І дві сторони страшенним
Гнівом розпалились,
Збурилися їх утроби,
Злостію озлились.
І вогнистими очима
Зиркнули, як змії,
І вдарили коп’я в коп’я
І киї у киї.
І вдарились дві сторони,
Як ліс, затріщали,
І, як блискавка по небі,
Мечі заблищали.
Гримлять тряски громовії
Звірі утікають,
І аж третє синє небо
Громи потрясають.
І від скалів, і від горів
Котиться в долині
То грім київ, то стук мечів.
Як повал дубини.
І так тії дві сторони
Бились без замоги,
Бо завзяті мали п’яти
І певнії ноги.
Аж піднявся Бен угору,
Кинув меч управо, –
І направо вражих німців
Сила полягало.
Кинув вліво, – і наліво
Збурилася сила,
Взад, до лому, – і каміння
Скала покотила.
Пішла бійка превелика
З горба на долину, –
А вже ж німці утікають,
А вже ж німці потопають,
А вже ж німці гинуть!
11 ноября [1860]
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 252 – 254.