Олодра і Болеслав
Переклад Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
…ся [86] до чорного лісу,
Де були зібрані буйнії гетьмани,
Сім буйних гетьманів і збори селянів.
Вигонь-Дуб і будить вірную громаду
І в північну пору веде на пораду.
А громади було сто молодців жвавих,
І всі сто їх мали по мечу в халяві,
І всі сто їх мали до заліза здатність.
До Вигоня в серці і віру, і статність.
Доступили мита в середині гаю,
Праві собі руки навколо подали,
Тихими словами говорити стали.
Вже за половину ніч перевалилась,
Ба вже і до ранку сивого схилилась.
До князя Олодри Вигонь-Дуб і каже:
«Послухай ти, батьку, велеславний княже!
Бог тобі дав силу по цілому тілу,
Бог тобі дав розум у голову смілу,
Веди ж ти нас, пане, на вражих полянів!
Ззаду чи спереду, управо чи вліво,
На всі бійки люті – ми з тобою сміло!..
Нуте ж, наші хлопці! славнії молодці!»
Взяв Олодра прапор сильною рукою:
«На полянів, хлопці!.. за мною, за мною!
На полянів, хлопці, на вражих полянів!»
І кинулось раптом вісім отаманів,
А за ними війська три сотні і півста,
Три сотні і півста кинулись до міста,
Де поляне кляті стали спочивати… –
Коло лісу стали [87], з гори поглядали.
Ще Прага дрімала у ранньому спанні,
Край неї курилась Вілтава в тумані;
За Прагою далі кілька гір синіло,
За ними на сході небо червоніло.
«В долину живенько! Тихо та тихенько!»
Край самої Праги нишком поставали
І тихо з халяви мечі добували.
Прийшов пастух рано під самую Прагу
Та й почав просити браму одчинити.
І завважив сторож пастуховий голос,
І відчинив браму на річку Вілтаву,
І йде пастух, грає, – а князь вилітає,
За князем гетьмани кинулись до брами,
А за ними й військо у самеє місто.
Ударили гуком бубни громовії,
Затрубили звуком труби полковії,
Розвились хоругви, скликають до збору,
І міст аж трясеться від того напору.
Страх ударив раптом на сонних полянів.
А ще ж ті поляни оружжя хватають,
А вже їх гетьмани мечами рубають.
Сюди-туди скачуть і світа не бачуть,
І турмою труться к Прокоповій брамі,
І далі та далі біжать під мечами.
А наша замога від нашого бога.
Встає їдно сонце по цілому небі,
Встає їден Ярмір на землі в потребі.
Розноситься радість по цілії Празі,
Розноситься радість наоколо Праги.
Розноситься радість по цілому краю,
По цілому краю від радої Праги.
11 ноября [1860]
Примітки С. Руданського
87. Тепер на тім місці тілько Строгів видно, а того лісу ані сліду.
Примітки
86. Так у всіх автографах С. Руданського. Ред.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 250 – 251.