Муза

М. О. Некрасов
переклад Михайла Старицького

Ні, не чув я зроду музи чарівної,

Щоб вона веселу пісню наді мною

Голосом ласкавим, тішачи, співала!

Із простор небесних вона не злітала

Маревом прозорим, еоном злототканим,

І душі не гріла променем рум’яним;

А коли хлоп’ям я вибігав на ниву,

Не збуряла думи мрією хисткою,

Мене не учила радісного співу,

Не була ніколи отою добою,

Коли кров в нас грає кожную хвилину,

Мені за кохану, вірную дружину…

А опанувала мене вельми зрана

Муза не ласкава, муза не кохана,

Товаришка хворих, журної голоти,

Що й на світ родились задля сліз, скорботи;

Зігнута од праці, скрутою забита,

Вона голосила… і була повита

Її пісня жалем, тяжкою нудьгою…

А не то – й ридала часом наді мною!

Уражалось болем молоде серденько,

І я сам за нею заливавсь ревненько…

А то часом співи буйні плач зривали

І завзята пісня голосом лунала;

Але в ньому чулись ще смутніш одгуки

Зрадного кохання, навісної муки,

Літ хлоп’ячих, красних помертвілі мрії,

Бідаря-сердеги праця без надії,

Дужого ненатлість, тихого покора –

І вона казилась з нестерпного горя:

У палкім завзятті присягалась богу,

На бій конче вийти до всього лихого,

І мене в колисці страшно колисала

Та до помсти небо грізно викликала.

Але в серці тихім, повному кохання,

Не бурхали довго люті поривання:

Сумирялась швидко від тепла любові

Згага ненапитна помсти, кари, крові…

І скорботу буйну гоїла єдина

Богоблагодатна та свята хвилина,

Як вона, бездольна, з ясною сльозою,

Лагідно всміхнеться було наді мною,

Та, схиливши чоло на убогі шати,

Научає стиха – «ворогів прощати!»

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 33 – 35. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1854 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 337 – 338.