«Саме в розпалі година жнив’яная......»

М. О. Некрасов
переклад Михайла Старицького

Саме в розпалі година жнив’яная…

Доле ти, доле жіноча! Незважная

Туга по нашій землі!

Диво, що в’януть ти рано примушена,

Вельми винослива, тяжко намучена –

Мати у руській сім’ї!

Спека страшенна. Площина безлісяна,

Тирса, лани та широкість блакитяна,

Сонце нестерпно пече.

Жінка-бідарка із сил вибивається,

Хмара над нею мошки коливається,

Їсть їй і вид, і плече.

Пить потяглася до кухля, та – лишенько!

Якось серпом перекраялась ніженька, –

Часу нема зав’язать:

Вчулось, немовби хтось крикнув за копами

Жінка – туди… геть укрилася косами –

Треба дитя вгамувать!

Що ж ти схилила безрадісно голову?

Пісню йому про терпливість без спочиву,

Мати терпляча, співай!

Очі червоні, мов з вітру навіяні,

Краплі росисті у неї над віями…

Сльози чи піт – угадай?

В кухоль, накритий поверх лопушиною,

Скрапнуть вони… безталанна з дитиною

Жадно припала лицем

Й кухоль взяла в наболілі долононьки…

Що? Чи смачні пак солоні ті сльозоньки

Навпіл з гірким сирівцем?!

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Правда», 1874, № 6, стор. 244 – 245, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збіркою «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 37 – 38. Переклад поезії «» (1862 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 340.