«Що не рік, то й зменшаються сили...»

М. О. Некрасов
переклад Михайла Старицького

Що не рік, то й зменшаються сили,

То й душа кам’яніє моя…

Ненько-краю! Дійду до могили

Й не діждусь часу слушного я, –

Того часу, як згоються рани,

Коли висохнуть сльози твої

І справдяться жадання кохані,

Найулюблені думи мої?

Я б бажав, помираючи, знати,

Що стоїш ти на добрій тропі,

Що світ бачать з убогої хати

І твої хлібороби сліпі;

Щоб буйненький з селища рідного

Хоч єдиний той одгук доніс,

Де б не чулось кипіння страшного

Чоловічої крові та сліз…

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Правда», 1876, № 11, стор. 405, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збіркою «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 39 – 40. Переклад поезії «» (1861 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 332.