Братові моєму

Сидір Воробкевич

Пам’ятаєш, рідний брате,

Як в садочку ми ся грали,

Горді замки з верболозу

І з ліщини будували?

Пам’ятаєш той поточок

І леваду коло хати?

Се був наш Дніпро широкий

І наш степ, щоб воювати.

Пам’ятаєш Січ ту нашу,

Де ми грались громадами,

Люті бої заводили

Дерев’яними шаблями?

Пам’ятаєш того діда,

Що не раз співав у свято?

Кобзарем його ми звали,

А він знав пісень багато.

Все минуло. Чорний волос

Сивина уже покрила,

А лукава доля, брате,

Нас, мов морем, розділила.

Я тут в’яну і зітхаю,

Горе зношу самотою,

А ти, брате, – добре знаю –

Очі росиш сам сльозою

За тим щастям, що минуло

І пропало, мов не було.

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 93 – 94.