Збудилась Русь

Сидір Воробкевич

Чом красна Буковина

Звенить від гучних нут,

Від гір Карпат високих

І аж по синій Прут?..

То з тихої могили

Дух руський ся збудив

І, мов ті моря хвилі,

По краю ся розлив!..

Гримуча піснь віщає

Високим небесам,

Що сонце правди й волі

Зійшло вже русинам,

Тим з-над Дністра і Пруту,

Вістить їм, що й вони

Пізнали, що правдиві

І щирі русини!..

Носися, звучна пісне,

Від сівера на юг!..

Вісти, що Буковина

Вже взяла в руки плуг

І оре рідне поле,

Заросле лиш травов,

І хоче, щоб родило

Воно нам збіжжя знов.

Вісти, що рідне слово,

Той милий скарб усім,

Шумить-гуде і в нас вже

Так сильно, мов той грім!

Вісти, що обичаї

Прадідні і святі

Беруть собі до серця

Великі і малі.

Вісти усім просторам,

Що братняя любов

Нас разом поєднала,

Щоб слава-доля знов

До нас назад вернули;

Щоб цвів наш рідний край,

Як цвів в часах минулих

Красою, мов той рай!

Вісти же, руська пісне,

Землі і облакам,

Що урочисте свято

Настало русинам:

Бо в красній Буковині

Дух руський ся збудив

І, мов ті моря хвилі,

По краю ся розлив.

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Ся пісня була зложена з нагоди засновання товариства «Руська бесіда» в Чернівцях, вона загально звістна на Буковині. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 151 – 152.