«Чорні хмари ся розплили…»

Сидір Воробкевич

Чорні хмари ся розплили,

Білий сніг стопився,

Світ немов зі сну твердого

Втішно пробудився.

Всюди радість і охота,

Всюди співи і робота,

Все воскресло із весною,

Смуток мов пішов з водою.

І ти, Русе Буковинська,

Довгий час дрімала

Та під ледом і снігами

В’яла і стогнала.

Як природа, пробудися

І до праці раз возьмися!

Доста спати, пора встати

І роботу починати.

Ось лежать осиротілі

Ниви облогами,

Порошені не росою –

Гіркими сльозами.

Гей! До плуга! Як то здавна,

Русе мила, Русе славна,

Бог поможе, хліб ся вродить…

Глянь: зоріє! сонце сходить!

Примітки

Ся пісня була зложена з нагоди засновання товариства «Руська бесіда| в Чернівцях. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 162.