«У діброві над водою…»

Сидір Воробкевич

У діброві над водою

Там столітній дуб стояв,

Зеленів і красувався,

В синє небо зазирав.

Спочивали на гіллястім

Сизокрилії вірли,

розмовляли з кучерявим

Буйні, степові вітри.

Люта осінь із вихрами

Зняла з нього всю красу;

Сумно, мов той старець, – голий,

Так вітає він зиму.

Раз і я, мов дуб в діброві,

Гордо в небо зазирав

І гадками і думками

Мов орел той підлітав.

Но і мої всі надії,

Мої сни прекрасні всі

Позмітали, мов те листя

Ті вихри осінні, злі…

Я остався, мов пень голий,

Без надії, без любви,

Де лиш гляну, то лиш бачу

Жаль і тоску, – лють, сніги.

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 86 – 87.